Просимо Вас присвоїти звання Герой України Голишу Максиму Анатолійовичу (посмертно)

Шановний пане Президенте України!

Ми, рідні та близькі загиблого військовослужбовця Збройних Сил України, звертаємося до Вас із проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) Голишу Максиму Анатолійовичу, жителю міста Покров Дніпропетровської області, який віддав своє життя за свободу, незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

13 липня 2025 року Максим Голиш став на захист України. Перед початком військової служби він проходив військову підготовку в Республіці Польща, де був відзначений грамотою за готовність до служби, професіоналізм та рішучість.

Під час проходження військової служби Максим Голиш виконував військовий обов’язок у складі військової частини А1965 на посаді матроса, навідника відділення морської піхоти.

Максим із честю виконував поставлені перед ним бойові завдання, проявляв мужність, витримку, професіоналізм та рішучість. Він відповідально ставився до військової служби та до останнього залишався вірним Військовій присязі, Україні та своїм побратимам.

Особливо хочемо відзначити його людяність, відвагу та готовність ризикувати власним життям заради порятунку інших військовослужбовців.

Під час виконання бойових завдань Максим неодноразово допомагав з евакуацією тяжкопоранених побратимів із небезпечних зон. Він не залишав своїх товаришів у біді та був готовий наражати себе на смертельну небезпеку заради того, щоб урятувати життя інших.

Для Максима побратимство, честь і відповідальність були не просто словами. Він залишався поруч із тими, хто потребував допомоги, навіть тоді, коли це становило безпосередню загрозу його власному життю.

25 березня 2026 року, виконуючи бойове розпорядження в районі населеного пункту Костянтинівка Краматорського району Донецької області, Максим Голиш перебував у складі групи евакуації, яка потрапила під ворожий артилерійський обстріл.

Унаслідок ворожого обстрілу Максим отримав поранення, несумісні з життям, та загинув, захищаючи Україну.

Він віддав своє життя під час виконання військового обов’язку, залишаючись вірним Військовій присязі та своїм побратимам.

Максим Голиш був не лише мужнім воїном, а й доброю, щирою, відповідальною та відданою людиною. Для своєї родини він назавжди залишиться рідною та близькою людиною, а для побратимів — надійним товаришем, який не залишав своїх у найважчі моменти.

Його життя обірвалося на захисті України, але його мужність і подвиг назавжди залишаться в пам’яті його родини, друзів, побратимів та всіх, хто його знав.

Максим Голиш віддав найдорожче — власне життя — за Україну та її народ.

Ми вважаємо, що його особиста мужність, героїзм, самовідданість, професіоналізм, вірність Військовій присязі та готовність неодноразово ризикувати власним життям заради порятунку тяжкопоранених побратимів заслуговують на найвищу державну нагороду.

У зв’язку з викладеним просимо Вас, пане Президенте України, підтримати цю петицію та присвоїти Голишу Максиму Анатолійовичу звання Героя України (посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку та вагомий внесок у захист України.

Нехай ім’я Голиша Максима Анатолійовича назавжди залишиться серед імен українських Героїв, які віддали своє життя за свободу та майбутнє нашої держави.

Вічна пам’ять і шана Герою!

Слава Україні!
Героям слава!