Присвоєння звання героя України сержанту Гребенюк Олексію Михайловичу (посмертно)

# ЕЛЕКТРОННА ПЕТИЦІЯ
## Про присвоєння звання Героя України (посмертно) Гребенюку Олексію Михайловичу
### ЗВЕРНЕННЯ ВІД ДРУЖИНИ ТА ДІТЕЙ
Ми звертаємося не лише як рідні загиблого Воїна. Ми говоримо від імені людини, яка все життя була вірна Україні — не на словах, а у вчинках, у бою і в мовчки складеній самопожертві.
Гребенюк Олексій Михайлович народився 3 квітня 1969 року в місті Кролевець Сумської області. Для нас він був турботливим чоловіком і батьком, який завжди відчував відповідальність за інших. Для України він став Надійним Захисником, який тричі проходив крізь пекло війни: Афганістан, антитерористичну операцію на сході та виснажливу боротьбу, що зрештою забрала його життя.
Він мав повне право залишитися вдома, посилаючись на вік, давні поранення чи роки попередньої служби. Але спокійне цивільне життя було для нього неможливим, поки на передовій залишалися його побратими. Повертаючись у військо знову і знову, він казав:
> *«Якщо не зупинити це там, війна прийде сюди. Якщо не я — то хто?»*
>
Ці слова були його головним життєвим кредо. Олексій Михайлович не вважав себе героєм — він просто виконував свій обов'язок. І сьогодні ми просимо державу офіційно визнати той подвиг, який він здійснював щодня.
### ЖИТТЄВИЙ І БОЙОВИЙ ШЛЯХ
* Формування характеру та перше гартування (1984–1989):
Після закінчення Кролевецької школи №2 здобув професію столяра-тесляра у Глухівському СПТУ №15. У 1987 році був призваний на строкову службу, пройшов підготовку у Фергані та був направлений до Афганістану. Служив командиром відділення зв'язку десантного підрозділу (в/ч 07197, м. Кабул). Отримав звання сержанта та нагороджений медаллю «За бойові заслуги». Повернувшись, створив родину та працював у Міжрегіональному управлінні водного господарства.
* Перша хвиля захисту України (2015–2016):
14 березня 2015 року мобілізований до в/ч В0941 (смт Десна). Здобув фах командира бойових машин БМП-2 і був призначений у 17-ту окрему танкову Криворізьку бригаду. Брав безпосередню участь у боях в найгарячіших точках Донеччини: Трипілля, Крута Балка, Авдіївка. Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в АТО» та відзначений подякою командування.
* Еліта Збройних Сил: Школа снайперів (2017–2018):
Після завершення контракту Олексій Михайлович намагався працювати в Києві, проте не зміг бути осторонь. 9 червня 2017 року він підписав новий контракт і став до лав славетної 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
Пройшов надскладний відбір та виснажливий курс у Школі підготовки снайперів за участю інструкторів з Великої Британії. З великої групи курсантів випробування витримали лише 13 воїнів, серед яких — Олексій Михайлович, що здобув кваліфікацію «снайпер 3 класу». За високу майстерність був відзначений іменним годинником та призначений командиром відділення взводу снайперів. Нагороджений медаллю «Чорні Запорожці» за виконання завдань у районі Зайцевого та Попасної.
### ОСТАННІЙ БІЙ ТА БЕЗСМЕРТЯ
7 листопада 2018 року приблизно о 14:15 під час виконання бойового завдання поблизу смт Зайцеве Олексій Михайлович зазнав важкого проникаючого поранення.
Евакуйований із Бахмута літаком до Харківського військового госпіталю, а згодом — до Києва. Понад місяць лікарі виборювали його життя. Усі ці дні біля палати чергували та телефонували його побратими різних поколінь: від ветеранів Афганістану до бійців 17-ї танкової та 72-ї бригад.
17 грудня 2018 року, на сороковий день після поранення, не приходячи до тями, серце Олексія Михайловича Гребенюка зупинилося. Указ Президента України відзначив його самопожертву орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
### ПАМ'ЯТЬ, ЯКА ЖИВЕ У НАРОДІ
Сьогодні ім'я Олексія Гребенюка вшановане у рідному Кролевці:
* На будівлі рідної школи №2 встановлено меморіальну дошку;
* Його подвиг закарбовано в книгах пам'яті «Афганські дороги» та «Життя, обірвані війною»;