ПРО ПРИСВОЄННЯ ЗВАННЯ ГЕРОЯ УКРАЇНИ (ПОСМЕРТНО) ЗАХИСНИКУ УКРАЇНИ ЛІСОВОМУ ПЕТРУ МИКОЛАЙОВИЧУ, позивний “МОСКІТ”

Просимо присвоїти звання Героя України (посмертно) Лісовому Петру Миколайовичу (12.07.1989р.н.) позивний “МОСКІТ” — військовослужбовцю Збройних Сил України, водію гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини А1275, старший матрос, який мужньо виконував військовий обов’язок повязаний із захистом незалежності то теріторіальної цілісності України з 23 серпня 2022 року і який загинув 15 січня 2026 року під час бойового завдання на Донеччині, залишившись до останього подиху вірним військовій присязі , українському народові та своїй державі.

До 24 лютого 2022 року перебуваючи за кордоном, Лісовий Петро Миколайович, там жив, працював та будував плани на майбутьнє, але після повномасштабного вторгнення російської федерації він повернувся на рідну Батьківщину сказавши: “ Я повертаюся в Україну, щоб захищати її, бо тут мої батьки та рідні”

Він не шукав легких шляхів. Не ховався за спинами інших. Не залишив присягу лише словами.
Але війна забрала його надто рано.
15 січня 2026 року в районі населеного пункту Мирноград, Покровського району, Донецької області Петро загинув під час виконання бойового завдання, внаслідок завданого ураження збройними формуваннями російської федерації за допомогою ударного безпілотного літаючого апарату типу “FPV” на позицію.

Для побратимів Петро був надійним товаришем і справжнім Воїном. Для рідних — люблячим сином, братом і дядьком. Людиною, яку чекали додому. Людиною, повернення якої хотіли дочекатися найбільше у світі.

За кожним військовим стоїть не лише форма, звання чи номер військової частини. Стоїть людина. Син, брат, чоловік, тато, рідна людина, на яку чекали вдома. Петро віддав службі та захисту своєї держави найдорожче — ВЛАСНЕ ЖИТТЯ.

Сьогодні його немає поруч із рідними, однак пам’ять про його службу, мужність і внесок у захист України повинна жити не лише в серцях сім’ї та близьких.

Його життєвий шлях обірвався, але світло яке він дарує своїм близьким, продовжуватиме жити в серцях усіх хто його знав. Він пішов за межу зберігши свою честь, свою посмішку і свою незламну віру в те , що він робить. Його життя -це приклад справжнього служіння Батьківщині. Його подвиг - це приклад мужності та честі українського воїна. Його ім'я заслуговує бути навіки вписаним в історію України.

У зв'язку з вище викладеним, просимо Президента України розглянути питання та підтримати петицію від імені родини, побратимів та українського народу, щодо присвоєння старшому мартосу Лісовому Петру Миколайовичу найвищої державного звання Герой України (посмертно), за мужність, відвагу, самовідданість і героїзм, проявлені під час захисту України, її незалежності, суверенітету та територіальної цілісності.
Вічна пам'ять Герою ! Слава Україні !