Прошу присвоїти моєму чоловікові, Мостовенку Сергію Сергійовичу, 19 липня 1984 року народження, молодшому сержанту військової частини А0989, позивний «Золотий», який брав участь в обороні Маріуполя, допомагав цивільному населенню та загинув у травні 2022 року на території «Азовсталі», звання «Герой України» (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

ЕЛЕКТРОННА ПЕТИЦІЯ
щодо присвоєння звання Героя України (посмертно)
Мостовенку Сергію Сергійовичу

Шановний пане Президенте України!
Шановні громадяни України!

Я, дружина Мостовенка Сергія Сергійовича, звертаюся до Вас із проханням підтримати петицію щодо присвоєння моєму чоловікові, Мостовенку Сергію Сергійовичу, 19 липня 1984 року народження, молодшому сержанту військової частини А0989, позивний «Золотий», звання «Герой України» (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Мій чоловік був військовослужбовцем, який до останнього дня залишався вірним військовій присязі, Україні та людям, яких він захищав.

З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації Сергій перебував у Маріуполі, де брав участь в обороні міста та виконував бойові завдання.

Маріуполь переживав страшні часи. Місто було оточене, люди залишалися без води, їжі та можливості безпечно залишити місто. Але навіть у цих умовах мій чоловік не думав лише про власне життя.

Сергій допомагав цивільному населенню. Він привозив людям продукти харчування та воду, ризикуючи власним життям.

Після ракетного удару по пологовому будинку він допомагав матерям із маленькими дітьми залишити небезпечне місце, допомагав людям вибратися із зруйнованої будівлі та вивозив їх із небезпечних районів.

Він також допомагав цивільним знаходити можливі безпечніші шляхи виїзду з Маріуполя та супроводжував людей, допомагаючи їм урятуватися.

У нього була можливість думати про власну безпеку, але він не залишив місто. Сергій залишився виконувати свій військовий обов’язок, захищати Україну та допомагати людям.

Він чесно, мужньо та сумлінно ніс службу, продовжував виконувати бойові завдання навіть тоді, коли кожен день у Маріуполі міг стати останнім.

У травні 2022 року, під час оборони Маріуполя, після окупації міста російськими військами, мій чоловік загинув унаслідок вибуху на території «Азовсталі».

Сергій віддав найдорожче — своє життя — заради України, заради своїх побратимів і заради людей, яких він рятував.

Після його загибелі залишилися двоє синів. Для них він назавжди залишиться люблячим батьком і людиною, якою вони будуть пишатися все життя.

Як дружина Сергія, я знаю, якою ціною він захищав Україну. Я знаю, скільки мужності потрібно було, щоб залишатися в Маріуполі в ті страшні дні, коли місто було під постійними обстрілами та бомбардуваннями.

Мій чоловік не був байдужим до чужого болю. Він не проходив повз тих, кому була потрібна допомога. Він рятував людей, знаючи, що кожна така поїздка могла коштувати йому життя.

Його вчинки — це приклад мужності, самопожертви, людяності та безмежної відданості Україні.

Сергій Мостовенко виконав свій обов’язок до кінця. Він не залишив своїх побратимів, не залишив людей, яких захищав, і не залишив Україну.

Тому я прошу Вас, пане Президенте України, присвоїти моєму чоловікові, Мостовенку Сергію Сергійовичу, звання «Герой України» (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Для нашої родини це буде не просто державна нагорода. Це буде визнанням його подвигу, його мужності та тієї ціни, яку він заплатив за Україну.

Прошу всіх небайдужих громадян України підтримати цю петицію.

Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо.

Вічна пам’ять та слава Герою України — Мостовенку Сергію Сергійовичу!

Слава Україні!