ПРО ПРИСВОЄННЯ ЗВАННЯ «ГЕРОЙ УКРАЇНИ» ДУБРОВСЬКОМУ РОМАНУ ОЛЕКСІЙОВИЧУ (ПОСМЕРТНО)

Шановний пане Президенте України!

Просимо Вас розглянути питання щодо присвоєння звання «Герой України» (посмертно) захиснику України, солдату Збройних Сил України Дубровському Роману Олексійовичу, який віддав своє життя, захищаючи Україну, її незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.

Дубровський Роман Олексійович народився 31 грудня 1978 року. Він проходив військову службу у складі 115-ї окремої механізованої бригади, виконував бойові завдання на передових позиціях.

4 квітня 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі Красногорівки Донецької області, Роман Олексійович загинув.

Його останній вчинок став проявом справжньої мужності та самопожертви.

Під час бойового завдання ситуація на позиції стала критичною. За словами родини та побратимів, у надзвичайно небезпечних умовах Роман Олексійович не залишив свого побратима, який потребував допомоги.

Розуміючи смертельну небезпеку, Роман пішов йому на допомогу, намагаючись врятувати життя побратима та вивести його з небезпечної позиції.

У той момент він міг думати про власне життя та власний порятунок. Але Роман зробив інший вибір — не залишити свого побратима.

Під час спроби допомогти поруч із Романом Олексійовичем розірвалася ворожа міна. Він загинув, виконуючи свій військовий обов’язок.

Роман віддав власне життя, намагаючись урятувати життя іншої людини.

Саме такі вчинки є прикладом справжнього військового братерства: коли людина, усвідомлюючи небезпеку, не залишає свого товариша навіть ціною власного життя.

Роман Олексійович воював за Україну, за свою сім’ю, за своїх друзів, за побратимів та за людей, які сьогодні мають можливість жити на українській землі.

Його мужність уже отримала державне визнання. Указом Президента України №317/2026 від 13 квітня 2026 року Дубровського Романа Олексійовича посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня за особисту мужність, виявлену під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, і самовіддане виконання військового обов’язку.

Однак для його родини та побратимів його останній вчинок — це не просто виконання військового обов’язку.

Це свідомий вибір ризикувати власним життям заради життя побратима.

Роман не залишив людину в біді.

Він пішов назад у небезпеку тоді, коли міг думати лише про власний порятунок.

За цей вибір він заплатив найдорожчу ціну — власним життям.

Для своєї родини Роман назавжди залишиться люблячим батьком, сином, другом та рідною людиною. Для побратимів — воїном, який у найтяжчий момент не залишив свого товариша.

Його життя обірвалося, але його вчинок має залишитися в історії.

Просимо Президента України присвоїти Дубровському Роману Олексійовичу звання «Герой України» (посмертно) за особисту мужність і героїзм, проявлені під час захисту України, самовідданість, вірність військовій присязі та самопожертву заради порятунку життя побратима.

Просимо державу гідно вшанувати воїна, який до останньої миті свого життя залишався вірним Україні та своїм побратимам.

Нехай ім’я Дубровського Романа Олексійовича назавжди залишиться серед імен українських захисників, які віддали найдорожче заради свободи та життя інших.

Вічна пам’ять і шана Захиснику України — Дубровському Роману Олексійовичу.

Герої не вмирають.