ПРОШУ ПРИСВОЇТИ ЗВАННЯ ГЕРОЯ УКРАЇНИ (ПОСМЕРТНО) З УДОСТОЄННЯМ ОРДЕНА "ЗОЛОТА ЗІРКА" ВІДВАЖНОМУ ЗАХИСНИКУ ГАЙБУН ГРИГОРІЮ ВОЛОДИМИРОВИЧУ СОЛДАТУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ

Пане Президенте!

До Вас звертається Гайбун Людмила, дружина загиблого захисника України.
Просимо Вас присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка» відважному захиснику нашої Батьківщини — Гайбун Григорію Володимировичу.
Гайбун Григорій Володимирович народився 17 жовтня 1972 року, у багатодітній сім’ї. Батьки все життя працювали у Колективному господарстві села Острівок. З дитинства Григорій тяжко працював, разом з батьками.
Закінчивши школу у 1988 році, вступив у Камінь-Каширське училище та здобув професію зварювальника.
Після навчання був призваний на сторокову службу, та проходив службу у Німеччині там прослужив танкістом 5 років.
Після сужби в армії повернувся в рідне село, через декілька років ми одружились. Прожили разом 28 років, маємо 3 дочки та син. Мій чоловік бачив тільки чотирьох онуків, він їх дуже любив та не міг натішитись ними, а про п’ятого навіть не знав. Менша дочка, якій 23 роки, все життя хворіє на епілепсію. Вона дуже тяжко переживає смерть батька, не може знаходитись вдома сама, бо дім нагадує про тата.
Григорій був дуже добрим, він доглядав за дітьми та пізніше онуками. Завжди був життєрадісним, веселим та усміхненим. Дуже любив життя. Хотів жити та допомагати дітям та онукам.
Григорій був призваний по мобілізації 15.08.2025 року Камінь-Каширським РТЦК та СП Волинської області. Службу проходив у лавах військової частини 1141 Західного ОТО Національної Гвардії України, стрілецької роти, 2-го стрілецького взводу, 2-го стрілецького відділення, на посаді стрільця у військовому званні солдата.
Разом із побратимами він боронив країну на найскладніших ділянках фронту, зокрема брав участь у захисті Донецької області.
19.01.2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Удачне, Покровського р-ну, Донецької, його підрозділ в оперативному підпорядкуванні 3 БрОП «Спартан» потрапив під вогневий вплив із застосуванням ударного БпЛА типу «FPV». Тривалий час Григорій вважався зниклим безвісти за особливих обставин. Родина до останнього плекала надію, проте згодом, за результатами процедури ідентифікації тіла шляхом впізнання мною, було підтверджено факт його загибелі. Як з'ясувалося, серце відважного воїна зупинилося саме 19.01.2026 року. Він загинув зі зброєю в руках, виконуючи свій військовий обов'язок.
Він до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та українському народові.
Його загибель — це невимовний біль для родини та непоправна втрата для всієї держави.
Присвоєння звання Героя України (посмертно) — це найменше, що держава може зробити для вшанування світлої пам'яті воїна, який віддав найдорожче — своє життя — заради майбутнього нашої країни та безпеки кожного з нас. Його подвиг заслуговує на найвищу державну відзнаку.
Прошу Вас підтримати це звернення та належним чином відзначити подвиг мого чоловіка.
Вічна пам'ять і шана Герою!
Слава Україні!