Прошу Вас присвоїти звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) відважному захиснику нашої Батьківщини, сержанту Марченку Миколі Сергійовичу (позивний «Марчело»), 05.01.1998 року народження.
Микола зростав у місті Марганець, де навчався у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 3 (2005–2014 рр.). Прагнучи розбудовувати власне майбутнє та володіти чесною робітничою професією, у 2014–2017 роках здобув фах електрослюсара з ремонту устаткування та електрогазозварника у Марганецькому професійному ліцеї. Протягом 2017–2019 років навчався в Коледжі ракетно-космічного машинобудування Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара у місті Дніпро.
У 2019 році Микола був призваний на строкову військову службу, яку проходив у військовій частині 3029 у Запоріжжі, та успішно завершив її у 2021 році. З початком повномасштабного вторгнення, 01.04.2022 року, він свідомо став на захист рідної землі, був мобілізований до лав Національної гвардії України та проходив службу у військовій частині 3021 на посаді контролера (кулеметника) 3-го відділення 4-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону. 19.06.2025 року був прикомандирований до військової частини 3028 НГУ (бригада «Червона Калина»).
06.07.2025 року «Марчело» заступив на бойове завдання на позицію поблизу населеного пункту Миролюбівка Покровського району Донецької області, яке стало для нього останнім. 28.07.2025 року під час ворожого мінометного обстрілу позиції він зазнав небезпеки, а з 01.08.2025 року офіційно вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання із захисту України.
Увесь цей час наша родина мріяла, чекала та вірила, що наш Микола живий і перебуває в полоні. Але, на жаль, дива не сталося. Після проведення двох ДНК-експертиз та порівняльного дослідження, за постановою про ідентифікацію особи СУ ГУНП в Харківській області від 03.08.2026 року було остаточно встановлено, що сержант Марченко Микола Сергійович загинув 01.08.2025 року.
Микола був працьовитою, доброю, світлою та веселою людиною, мав великі плани на майбутнє, які безжально обірвала війна. Він до останнього подиху залишився вірним присязі, українському народові та своїм бойовим побратимам, зустрівши ворога зі зброєю в руках на передовій.
Його стійкість, мужність і самопожертва заради нашого майбутнього заслуговують на найвищу державну нагороду — присвоєння звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Вічна пам'ять і слава Герою! Слава Україні!