Про присвоєння звання Героя України (посмертно) головному сержанту Конику Максиму Юрійовичу

Прошу Президента України присвоїти почесне звання «Герой України» (посмертно) головному сержанту Конику Максиму Юрійовичу, військовослужбовцю Збройних Сил України, який присвятив своє життя захисту Батьківщини, мужньо виконував військовий обов’язок та до останнього залишався вірним Україні.

Максим Юрійович Коник проходив військову службу, брав участь у захисті України, зокрема у бойових діях та обороні Авдіївки, визволенні Харківської області, а також у виконанні бойових завдань у складі Сил територіальної оборони.

За роки служби Максим Юрійович проходив військову службу у складі різних бойових підрозділів Збройних Сил України. Свій військовий шлях він продовжив у складі 25-ї окремої повітрянодесантної бригади, згодом служив у 92-й окремій механізованій бригаді, а останнім місцем його служби стала 113-та окрема бригада Сил територіальної оборони Збройних Сил України. У кожному з цих підрозділів він сумлінно виконував поставлені бойові завдання, проявляв мужність і стійкість та залишався вірним військовій присязі й Україні.

За роки військової служби Максим Юрійович проявив себе як мужній, дисциплінований, відповідальний та відданий своїй справі військовослужбовець. Він сумлінно виконував поставлені завдання, неодноразово ризикував власним життям заради безпеки побратимів та захисту України.

За свою службу, мужність і відданість Батьківщині Максим Юрійович був неодноразово відзначений державними та відомчими нагородами.

•Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»

•Відзнака Міністерства оборони України «За поранення» — тричі

•Відзнака «За мужність»

•Відзнака «За зразкову службу»

•Відзнака «За оборону Авдіївки»

•Відзнака «За визволення Харківської області»

•Відзнака «Місто-герой Харків»

•Відзнаки Сил територіальної оборони
Інші державні та відомчі нагороди

Особливо варто зазначити, що Максим Юрійович тричі був нагороджений відзнакою Міністерства оборони України «За поранення». Це є особливо промовистим свідченням того, якою ціною він виконував свій військовий обов’язок, неодноразово перебуваючи безпосередньо в зоні бойових дій та ризикуючи власним життям заради України та своїх побратимів.

Його заслуги були відзначені не лише нагородами, а й безпосередніми командирами та побратимами. У службових документах Максима характеризують як військовослужбовця, який вирізнявся старанністю, розумною ініціативою, зразковою військовою дисципліною, відповідальністю та сумлінним виконанням службових обов’язків.

Свій останній бій Максим Юрійович Коник прийняв 30 червня 2026 року у Харківській області, в селищі Юрченкове, під час виконання бойового завдання. Під час виконання поставленого завдання він отримав ураження внаслідок атаки ворожого FPV-дрона, в результаті чого загинув, до останньої миті залишаючись вірним військовій присязі та обов’язку Захисника України. Його життя обірвалося на полі бою, але пам’ять про його мужність, самопожертву та відданість Україні назавжди залишиться в серцях рідних, побратимів і всіх, хто його знав.

Максим Коник був не просто військовослужбовцем. Він був людиною, яка свідомо обрала шлях захисту своєї держави та залишалася вірною цьому вибору до останнього.

Він пройшов через важкі бойові випробування, отримав три поранення, неодноразово повертався до виконання військових завдань та продовжував служити Україні. Його бойовий шлях є прикладом мужності, стійкості та незламності українського Захисника.

Десять років свого життя Максим Юрійович присвятив військовій службі та захисту України. Ще у 18-річному віці він став на захист Батьківщини та пішов виконувати бойові завдання в зоні проведення АТО. З юних років він свідомо обрав шлях Захисника України, залишаючись вірним військовій присязі, своїм побратимам і державі протягом усіх років служби. Десять років — це найкращі роки його молодості, які він віддав не собі, а Україні, її свободі та майбутньому.

Він пройшов через важкі бойові випробування, отримав три поранення, неодноразово повертався до виконання військових завдань та продовжував служити Україні. Його бойовий шлях є прикладом мужності, стійкості та незламності українського Захисника.

Максим Юрійович віддав найдорожче — своє життя за Україну.

Його подвиг не повинен залишитися лише спогадом для рідних та побратимів. Він заслуговує на те, щоб його ім’я було назавжди закарбоване в історії України як ім’я людини, яка до останнього подиху виконувала свій обов’язок перед державою та народом України.

У зв’язку з викладеним просимо присвоїти Конику Максиму Юрійовичу почесне звання «Герой України» (посмертно).