Присвоїти звання Героя України (посмертно) молодшому сержанту ЛУЦЬКОМУ ЮРІЮ АНАТОЛІЙОВИЧУ

Шановний пане Президенте України!

Ми звертаємося з проханням присвоїти почесне звання «Герой України» (посмертно) молодшому сержанту Луцькому Юрію Анатолійовичу, 05 січня 1973 року народження, який віддав своє життя за Україну, за її свободу та незалежність.

Луцький Юрій Анатолійович, позивний «КАЛИНА», проходив військову службу у військовій частині А4010 на посаді заступника командира бойової машини — навідника-оператора взводу бойових машин 12-ї штурмової роти 4-го штурмового батальйону.

07 травня 2024 року Юрій Анатолійович був прийнятий на військову службу Фастівським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Він свідомо прийняв на себе відповідальність захищати Україну, був відданий Військовій присязі на вірність Українському народові та до останнього подиху залишався вірним своєму військовому обов’язку.

17 квітня 2026 року життя Юрія Анатолійовича обірвалося в бою. Під час виконання бойового завдання з виявлення та знищення сил противника поблизу населеного пункту Данилівка Запорізького району Запорізької області він загинув, захищаючи нашу державу.

Факт загибелі та особу військовослужбовця встановлено відповідно до постанови від 29 липня 2026 року.

Юрій Анатолійович не просто виконував свою роботу. Він був людиною, яка взяла на себе відповідальність за захист Батьківщини і продовжувала виконувати свій обов’язок навіть після отримання поранення.

За значний особистий внесок у забезпечення обороноздатності України та зразкове виконання військових обов’язків під час відсічі збройної агресії проти України він був відзначений Подякою.

Також Юрій Анатолійович був нагороджений відзнакою Міністра оборони України «За поранення».
Його бойовий шлях — це шлях людини, яка не відступила перед небезпекою. Отримане поранення не стало причиною залишити захист України. Він продовжив службу та знову став до виконання бойових завдань.

17 квітня 2026 року Юрій Анатолійович віддав за Україну найдорожче — своє життя.
Він не повернувся додому.
Не повернувся до своєї мами, яка залишилася геть сама, і чекала на нього, до мирного життя, заради якого він і воював.

Сьогодні ми маємо можливість віддячити йому хоча б тим, що держава належно визнає його подвиг.

Ми не можемо повернути Юрія Анатолійовича його рідним. Не можемо забрати біль від його втрати. Але можемо зробити так, щоб його жертовність, мужність і відданість Україні були гідно вшановані на найвищому державному рівні.

Звання «Герой України» — це не просто нагорода. Це державне визнання ціни, яку людина заплатила за свободу своєї країни.

Юрій Анатолійович Луцький до кінця залишився вірним Військовій присязі. Він виконував свій обов’язок там, де вирішувалася доля України, і загинув, захищаючи нашу землю та наш народ.
Його подвиг назавжди залишиться частиною історії боротьби України за свободу та незалежність.
ПРОСИМО:
Присвоїти Луцькому Юрію Анатолійовичу, молодшому сержанту, позивний «КАЛИНА», почесне звання «Герой України» (посмертно) за особисту мужність і героїзм, самовіддане виконання військового обов’язку, відданість Українському народові та визначний внесок у захист суверенітету, незалежності й територіальної цілісності України.

Нехай держава скаже своє найвище «дякую» людині, яка віддала за неї життя.
Вічна пам’ять і шана Луцькому Юрію Анатолійовичу — захиснику України.

Герої не вмирають.

Слава Україні!