Присвоїти звання Героя України (посмертно) молодшому сержанту Мурадову Євгенію Фуркатовичу (позивний «Мурад») 26.05.1998 р.н.

Я Мурадова Анна Олегівна, дружина загиблого Захисника України Мурадова Євгенія Фуркатовича (позивний «Мурад»), звертаюся до Президента України з проханням присвоїти моєму чоловікові, молодшому сержанту Мурадову Євгенію Фуркатовичу, звання Героя України (посмертно) за особисту мужність і героїзм, проявлені під час захисту України.

Мурадов Євгеній Фуркатович народився 26 травня 1998 року та виріс у селі Кісниця Тульчинського району Вінницької області. Після закінчення дев’яти класів навчався у ВПУ-41 у м. Тульчин, де здобув професію автомеханіка. З юних років він цікавився автомобілями, технікою та швидкістю, був працьовитим і цілеспрямованим.

У 2018 році Євгеній розпочав військову службу в лавах Національної гвардії України. Саме з цього часу розпочався його військовий шлях, який з кожним роком ставав дедалі складнішим та вимагав від нього витримки, дисципліни, професійності та готовності до виконання завдань у складних умовах.

Після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації 18 березня 2023 року Євгеній розпочав військову службу у військовій частині А4576. Євгеній мав військове звання молодшого сержанта та обіймав посаду командира 4-го взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2-ї роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем.

За роки військової служби Євгеній пройшов значний бойовий шлях. Він виконував бойові завдання на Куп’янському напрямку, під час Курської наступальної операції, на Донеччині та в районі Часового Яру.

Для військовослужбовця це були не просто назви напрямків. Це бойова робота в умовах постійної небезпеки, складних умов та високої відповідальності. Євгеній безпосередньо виконував бойові завдання, працював у районах ведення бойових дій та до останнього залишався залученим до захисту України.
За роки служби Євгеній набув бойового досвіду, виконував бойові завдання та брав участь у захисті України на різних напрямках. У свої 28 років він мав значний досвід військової служби та військове звання молодшого сержанта, продовжуючи виконувати поставлені бойові завдання.

Євгеній відповідально ставився до виконання військового обов’язку, до поставлених завдань та до своєї служби. Він розумів ціну помилки в умовах війни та усвідомлював відповідальність, яка лежала на ньому як на військовослужбовцеві.

Його бойовий шлях був відзначений державними та військовими нагородами:

— «Золотим Хрестом»;
— відзнакою Президента України «За оборону України»;
— почесною відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «За сумлінну службу»;
— відзнакою «Курська наступальна операція»;
— відзнакою «За поранення»;
— відзнакою «За службу державі».

Також Євгеній мав статус учасника бойових дій.

За військовою формою, званням, нагородами та посадами стояв багаторічний шлях людини, яка свідомо обрала військову службу та продовжувала її в найскладніший для України період.

Для своєї родини Євгеній залишався люблячим чоловіком і батьком. Попри службу та постійні бойові завдання, він мріяв про мирне життя, про час який буде проводити з сімʼєю,коли зможе не повертатися на бойові позиції, а просто бути поруч із дружиною, маленькою донькою, мамою та сестрою.

11 червня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу Стецьківки Харківської області Євгеній загинув внаслідок артилерійського удару по позиції.

Йому було лише 28 років.

За кілька днів до загибелі Євгеній мав приїхати додому до своєї маленької доньки на її перший день народження. Він чекав на цю зустріч і мав провести цей день разом із нею. Але повернутися додому йому вже не судилося.

Євгеній віддав своє життя, захищаючи Україну. Його військовий шлях завершився там, де він до останнього виконував свій обов’язок перед державою.

У 28 років за його плечима вже були роки військової служби, бойовий досвід, участь у бойових діях на різних напрямках, виконані бойові завдання, державні та військові нагороди.За цим стояли роки служби Україні, мужності, відповідальності та відданості своїй державі

Звертаюся до Президента України з проханням присвоїти Мурадову Євгенію Фуркатовичу, молодшому сержанту, позивний «Мурад», звання Героя України (посмертно) — як найвищу державну оцінку його особистої мужності, героїзму, військового шляху та самовідданого захисту України.