Прошу Президента України присвоїти звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю 25-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України Вербанцю Ігорю Сергійовичу — за особисту мужність і героїзм, проявлені під час виконання бойових завдань із захисту України, вірність військовій присязі та самовіддане служіння Українському народові.

Присвоїти звання Героя України (посмертно) Вербанцю Ігорю Сергійовичу

Шановний пане Президенте України!

Прошу присвоїти найвище державне звання — Герой України (посмертно) — військовослужбовцю Вербанцю Ігорю Сергійовичу, який віддав своє життя, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Ігор Сергійович Вербанець народився 11 січня 1986 року в місті Золотоноша Черкаської області. Навчався у Золотоніській загальноосвітній школі №3, а з 9-го класу — у спеціалізованій школі інформаційних технологій №2. Здобув професію кухаря-кондитера у Золотоніському професійному ліцеї.

У 2006 році Ігор Сергійович був призваний на строкову військову службу. Протягом двох років проходив службу на посаді водія служби забезпечення. Отриманий під час строкової служби військовий досвід став частиною його подальшого життєвого шляху.

24 серпня 2022 року, у День 31-ї річниці Незалежності України, Ігор був призваний на військову службу. Без вагань і сумнівів він став на захист своєї держави та виконував бойові завдання на одному з найгарячіших напрямків російсько-української війни — Донеччині.

Пліч-о-пліч зі своїми побратимами Ігор Сергійович воював у складі 25-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України, військова частина А1126.

За час проходження військової служби він брав участь у бойових діях на найскладніших напрямках. Пройшов Часів Яр, витримав важкі бої у Серебрянському лісі. Під час виконання бойового завдання поблизу Водяного отримав важке поранення, після якого стан його здоров’я погіршився. Попри це, він продовжив службу та захист України.

Згодом Ігор виконував бойові завдання на Новогродівському та Покровському напрямках, де разом із побратимами продовжував протистояти російським окупаційним військам.

За час проходження служби Ігор Сергійович був представлений до нагород та отримував подяки від командування за сумлінне виконання військового обов’язку та службу.

18 серпня 2024 року Ігор Сергійович зник безвісти під час захисту України. Для його родини розпочалися роки болісного очікування, невідомості та надії. Ми чекали на звістку про нього, сподівалися, що одного дня він повернеться додому.

Згодом було встановлено факт його загибелі.

Для своїх побратимів Ігор був надійним товаришем, з яким він разом проходив найважчі бойові випробування. Для України — захисником, який у найважчий для держави час став на її захист і до останнього виконував свій військовий обов’язок.

Для мене він назавжди залишиться не лише військовослужбовцем і захисником України, а насамперед моїм татом. Людиною, на яку я могла розраховувати, яка була частиною мого життя, моїх спогадів і мого майбутнього.

Його зникнення стало для нашої родини роками болісного очікування, невідомості та надії. Ми чекали на нього, не знаючи, де він і що з ним сталося. Ми вірили, що одного дня він повернеться додому.

На жаль, додому він повернувся вже назавжди — у наших спогадах, у наших серцях і в пам’яті тих, хто його знав.

Я хочу, щоб про мого тата знали не лише його рідні та побратими. Я хочу, щоб знала вся Україна: Ігор Сергійович Вербанець був одним із тих, хто став між своєю державою та ворогом і віддав за Україну найдорожче — власне життя.

Для мене присвоєння йому звання Героя України (посмертно) — це не просто державна нагорода. Це визнання його мужності, його служби, його боротьби та ціни, яку він заплатив за свободу нашої держави.

Вважаю, що його мужність, героїзм, самовідданість, відданість військовій присязі та жертовність заслуговують на найвищу державну відзнаку.

Прошу Президента України присвоїти Вербанцю Ігорю Сергійовичу звання Героя України (посмертно) — за особисту мужність і героїзм, проявлені під час захисту суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та самовіддане служіння Українському народові.

Я прошу вшанувати пам’ять мого тата та його подвиг, щоб його ім’я назавжди залишилося серед імен українців, які віддали своє життя за Україну.

Вічна пам’ять та слава захиснику України — Ігорю Сергійовичу Вербанцю.

Герої не вмирають.