№22/270374-еп
Звертаюсь з петицією про присвоєння посмертно відзнаки «Золоте серце» херсонському волонтеру Ігорю Колягіну
Автор (ініціатор): Ткач Світлана Олександрівна
Дата оприлюднення: 17 вересня 2026
ПРО ПОСМЕРТНЕ НАГОРОДЖЕННЯ ВІДЗНАКОЮ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ «ЗОЛОТЕ СЕРЦЕ» ВОЛОНТЕРА З ХЕРСОНА ІГОРЯ КОЛЯГІНА
Шановний пане Президенте!
Просимо Вас розглянути можливість посмертного нагородження відзнакою Президента України «Золоте серце» 24-річного херсонця Ігоря Колягіна, який до останнього дня свого життя допомагав українським військовим та наближав нашу Перемогу.
Ігор був цивільною людиною, але від початку повномасштабної війни не залишався осторонь боротьби України. На початку повномасштабного вторгнення він перебував за кордоном у рейсі, однак після звільнення Херсона повернувся до рідного міста.
Після повернення Ігор систематично допомагав українським військовим, які захищали Херсонщину та Україну. Він передавав військовим човни, дрони, засоби маскування, маскувальні сітки, засоби обігріву, генератори, мотопомпи, зарядні станції, термобілизну та інші необхідні речі.
Серед допомоги, яку Ігор передавав захисникам, були, зокрема, газові пальники для ГУР, мотопомпа, генератор, гідроцикл, термобілизна, зарядна станція вартістю 12 999 гривень, буржуйка, окопні свічки, антисептики, пледи, антена та квадрокоптер Mavic 3 Pro.
Окрім цього, Ігор придбав автомобіль для потреб військових та постійно долучався до зборів і передач необхідного спорядження.
Його допомога не була одноразовою акцією. Це була систематична та багаторічна діяльність людини, яка вважала своїм обов'язком підтримувати тих, хто захищає Україну.
Факти цієї діяльності підтверджуються численними звітами про допомогу, опублікованими на сторінці Ігоря в Instagram: instagram.com/kolyagin.igor1
На жаль, 6 вересня 2026 року Ігор Колягін загинув у Херсоні внаслідок уламкового поранення, отриманого під час атаки російського дрона.
Він загинув у своєму рідному Херсоні — місті, якому допомагав і яке не залишив після деокупації.
Ігор Колягін був молодим цивільним чоловіком, який не тримав зброї в руках, але своїми вчинками щодня підтримував тих, хто тримає оборону нашої держави. Його внесок у допомогу українським військовим заслуговує на державне визнання.
Просимо Президента України посмертно присвоїти Ігорю Колягіну відзнаку Президента України «Золоте серце» за вагомий внесок у підтримку Сил оборони України, волонтерську діяльність, самовідданість та допомогу захисникам України.
Пам'ять про Ігоря Колягіна має залишитися не лише в серцях його рідних, друзів та побратимів, а й бути гідно вшанована Україною.
Вічна пам'ять Ігорю Колягіну.
Шановний пане Президенте!
Просимо Вас розглянути можливість посмертного нагородження відзнакою Президента України «Золоте серце» 24-річного херсонця Ігоря Колягіна, який до останнього дня свого життя допомагав українським військовим та наближав нашу Перемогу.
Ігор був цивільною людиною, але від початку повномасштабної війни не залишався осторонь боротьби України. На початку повномасштабного вторгнення він перебував за кордоном у рейсі, однак після звільнення Херсона повернувся до рідного міста.
Після повернення Ігор систематично допомагав українським військовим, які захищали Херсонщину та Україну. Він передавав військовим човни, дрони, засоби маскування, маскувальні сітки, засоби обігріву, генератори, мотопомпи, зарядні станції, термобілизну та інші необхідні речі.
Серед допомоги, яку Ігор передавав захисникам, були, зокрема, газові пальники для ГУР, мотопомпа, генератор, гідроцикл, термобілизна, зарядна станція вартістю 12 999 гривень, буржуйка, окопні свічки, антисептики, пледи, антена та квадрокоптер Mavic 3 Pro.
Окрім цього, Ігор придбав автомобіль для потреб військових та постійно долучався до зборів і передач необхідного спорядження.
Його допомога не була одноразовою акцією. Це була систематична та багаторічна діяльність людини, яка вважала своїм обов'язком підтримувати тих, хто захищає Україну.
Факти цієї діяльності підтверджуються численними звітами про допомогу, опублікованими на сторінці Ігоря в Instagram: instagram.com/kolyagin.igor1
На жаль, 6 вересня 2026 року Ігор Колягін загинув у Херсоні внаслідок уламкового поранення, отриманого під час атаки російського дрона.
Він загинув у своєму рідному Херсоні — місті, якому допомагав і яке не залишив після деокупації.
Ігор Колягін був молодим цивільним чоловіком, який не тримав зброї в руках, але своїми вчинками щодня підтримував тих, хто тримає оборону нашої держави. Його внесок у допомогу українським військовим заслуговує на державне визнання.
Просимо Президента України посмертно присвоїти Ігорю Колягіну відзнаку Президента України «Золоте серце» за вагомий внесок у підтримку Сил оборони України, волонтерську діяльність, самовідданість та допомогу захисникам України.
Пам'ять про Ігоря Колягіна має залишитися не лише в серцях його рідних, друзів та побратимів, а й бути гідно вшанована Україною.
Вічна пам'ять Ігорю Колягіну.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Саєнко Тетяна Анатоліївна
18 вересня 2026
2.
Кудряхіна Оксана Анатоліївна
18 вересня 2026
3.
Волощук Оксана Олексіївна
18 вересня 2026
4.
Придня Жанна Олексіївна
18 вересня 2026
5.
Давидова Ганна Анатоліївна
18 вересня 2026
6.
Затинейко Анна Михайлівна
18 вересня 2026
7.
Елиїв Олег Володимирович
18 вересня 2026
8.
Понкрашева Наталія Владиславівна
18 вересня 2026
9.
Троян Наталія Павлівна
18 вересня 2026
10.
Кот Катерина Леонідівна
18 вересня 2026
11.
Голубцова Ірина Михайлівна
18 вересня 2026
12.
Силаєва Лариса Юріївна
18 вересня 2026
13.
Мачіхіна Юлія Миколаївна
18 вересня 2026
14.
Грецьких Людмила Степанівна
18 вересня 2026
15.
Безпояско Галина Миколаївна
18 вересня 2026
16.
Метлюх Валентина Федорівна
18 вересня 2026
17.
Буланіна Світлана Тарасівна
18 вересня 2026
18.
Кулікова Олена Володимирівна
18 вересня 2026
19.
Пагер Сергій Іванович
18 вересня 2026
20.
Таловиря Ірина Іванівна
18 вересня 2026
21.
Савчук Наталія Петрівна
18 вересня 2026
22.
Гичко Анастасія Михайлівна
18 вересня 2026
23.
Рейнкуб'яс Ірина Володимирівна
18 вересня 2026
24.
Соколов Дмитро Ігорович
18 вересня 2026
25.
Микитенко Анастасія Миколаївна
18 вересня 2026
26.
Білюк Леся Михайлівна
18 вересня 2026
27.
Юровицька Світлана Юріївна
18 вересня 2026
28.
Воробей Наталія Іванівна
18 вересня 2026
29.
Єнакієва Вікторія Вячеславівна
18 вересня 2026
30.
Коломійцева Людмила Анатоліївна
18 вересня 2026
140
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 91 день
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.