Просимо присвоїти звання Героя України (посмертно) захиснику Германчаку Василю Даниловичу

Шановний пане Президенте!
Я, Германчак Олександра Романівна, дружина військовослужбовця Германчака Василя Даниловича, звертаюся до Вас із проханням присвоїти моєму чоловікові звання Герой України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка» за особисту мужність, стійкість, самовідданість та віддане служіння Українському народові під час захисту України.
Германчак Василь Данилович, 22 січня 2000 року народження, був призваний до лав Збройних Сил України 15 лютого 2025 року.
Василь проходив військову службу у військовій частині А5044 у військовому званні солдат, на посаді сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу. Серед побратимів мав позивний «Єтті».
Від початку своєї служби Василь сумлінно виконував військовий обов'язок та бойові завдання із захисту державного суверенітету і територіальної цілісності України.
Згідно з документами військової частини, він безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Мій чоловік виконував бойові завдання у Сумській, Дніпропетровській, Полтавській та Донецькій областях.
Служба сапера — це щоденний ризик для власного життя. Вона потребує виняткової витримки, відповідальності, уважності та мужності, адже від дій сапера часто залежать життя його побратимів та інших людей.
1 вересня 2026 року, під час виконання бойового завдання у Полтавській області, Василь отримав надзвичайно тяжкі поранення — опіки 97,1% поверхні тіла.
Попри критичний стан, він до останнього боровся за життя. Лікарі робили все можливе, а Василь ще протягом кількох днів мужньо тримався.
На жаль, 6 вересня 2026 року його серце зупинилося.
Йому було лише 26 років.
Василь до останнього залишався вірним військовій присязі, своїм побратимам та Україні. Він виконував поставлені перед ним бойові завдання, усвідомлюючи всі ризики служби, і віддав найдорожче — власне життя — за свободу та незалежність нашої держави.
Для мене він назавжди залишиться коханим чоловіком. Для його рідних, близьких та побратимів — мужньою, відповідальною та відданою людиною, яка стала на захист України у найважчий для неї час.
Його життя обірвалося надто рано, але його служба, мужність і жертовність не повинні бути забуті.
Шановний пане Президенте!
Прошу Вас від імені родини, близьких та всіх небайдужих громадян розглянути можливість присвоєння Германчаку Василю Даниловичу звання Герой України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Вважаю, що це стане гідним вшануванням пам'яті захисника, який виконав свій військовий обов'язок перед Україною до кінця.
Вічна пам'ять Герою!
Слава Україні!
З повагою
дружина Германчак Олександра Романівна