Я, Гринів Софія Ігорівна, рідна сестра Кузя Сергія Ігоровича, звертаюся з проханням гідно вшанувати його мужність, відданість військовій присязі та захисту України.
Кузь Сергій Ігорович, 26 березня 1999 року народження, уродженець села Сердиця, Пустомитівського району, Львівської області.
17 травня 2025 року Сергій був призваний на військову службу та проходив службу у військовій частині А4765, у складі 38-ї окремої бригади морської піхоти. Позивний — «Мікі».
Під час проходження військової служби Сергій проходив службу на посаді гранатометника 3-го десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 2-го батальйону військової частини А4765.
Після проходження необхідної підготовки 1 вересня 2025 року він вибув на бойову позицію поблизу населеного пункту Новогродівка Покровського району Донецької області, де виконував бойові завдання на передовій.
19 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання на позиції «Джип» місце перебування Сергія зазнало ураження FPV-дронами. Після цього зв’язок із ним було втрачено. Відтоді Сергій вважався зниклим безвісти.
Майже десять місяців його родина жила в невідомості та чекала на звістку про нього. Батьки, сестра та наречена до останнього вірили, що Сергій живий і повернеться додому.
Пізніше особу Сергія було встановлено, а його тіло повернуто родині. Його загибель стала непоправною втратою для рідних, близьких та побратимів.
Сергій був добрим, щирим, відповідальним і працьовитим. Не боявся труднощів, завжди був готовий допомогти рідним і близьким, сумлінно виконував свої обов’язки та залишався відданим військовій присязі.
Незадовго до загибелі Сергій освідчився своїй коханій. Вони планували зареєструвати шлюб, будували спільні плани та мріяли про майбутню сім’ю. Сергій хотів повернутися додому та розпочати новий етап свого життя, але війна обірвала його життя і всі їхні плани.
Сергій загинув під час виконання бойового завдання, захищаючи Україну. Він до кінця залишався вірним військовій присязі, своїм побратимам та обов’язку захищати Батьківщину.
Жодна нагорода не поверне батькам сина, сестрі — єдиного брата, а нареченій — кохану людину. Але мужність і відданість Сергія мають бути гідно вшановані, а його подвиг — назавжди залишитися в пам’яті України.
Прошу підтримати цю петицію та присвоїти Кузь Сергію Ігоровичу звання Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять і шана Захиснику України.
Слава Україні! Героям слава!