Просимо присвоїти звання Героя України (посмертно) старшому солдату Балицькому Івану Романовичу, позивний «Браконєр», військовослужбовцю військової частини А0284, 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України, який віддав своє життя, захищаючи суверенітет і територіальну цілісність України.

Шановний пане Президенте України!

Я, дружина Балицького Івана Романовича, звертаюся до Вас із проханням присвоїти моєму чоловікові — старшому солдату Балицькому Івану Романовичу, позивний «Браконєр», військовослужбовцю військової частини А0284, 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України, — почесне звання «Герой України» (посмертно).

Балицький Іван Романович народився 2 грудня 1991 року в селі Руда. У 2009 році закінчив Грудянську загальноосвітню школу, після чого навчався у Збаразькому СПТУ №8.

У 18 років Іван пішов на строкову військову службу до Десни. Після завершення служби повернувся до мирного життя, працював, будував своє майбутнє та мріяв про сім’ю.

Коли у 2014 році розпочалася російська агресія проти України, Іван без вагань став на захист своєї держави. Він виконував бойові завдання, захищав українську землю та своїх побратимів. За службу, мужність, відданість та сумлінне виконання військового обов’язку був відзначений нагородами, подяками та медалями.

У 2016 році Іван одружився у селі Лівчиці. Разом ми створили сім’ю, у якій народилася наша донечка.

Для мене він був люблячим чоловіком, надійною опорою та найближчою людиною. Для нашої донечки — найкращим татом, турботливим і люблячим. Для своїх батьків — добрим та люблячим сином.

Іван дуже любив свою сім’ю. Але водночас він завжди пам’ятав про свій обов’язок перед Україною.

З початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну у 2022 році Іван знову без вагань став на захист Батьківщини. Він продовжив військову службу у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, військова частина А0284.

У військовому званні старшого солдата Іван сумлінно виконував бойові завдання, залишався відданим військовій присязі, своїм побратимам та Українському народові.

17 травня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Підгаврилівка Синельниківського району Дніпропетровської області мій чоловік, старший солдат Балицький Іван Романович, позивний «Браконєр», загинув унаслідок ушкоджень, отриманих під час бойових дій від вибухів та осколків.

Іван загинув, захищаючи Україну, своїх побратимів та майбутнє своєї донечки.

Його шлях — від юнака, який у 18 років одягнув військову форму, до воїна, який захищав Україну з 2014 року та продовжив боротьбу після початку повномасштабного вторгнення, — є прикладом мужності, відданості та самовідданого служіння Батьківщині.

Він багато років свого життя присвятив захисту України та до останнього дня залишався вірним військовій присязі.

Тому я, як дружина загиблого Захисника України, прошу гідно вшанувати його життя та подвиг.

Прошу Вас, пане Президенте України, присвоїти Балицькому Івану Романовичу, старшому солдату, позивний «Браконєр», військовослужбовцю військової частини А0284, 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України, звання «Герой України» (посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені під час захисту суверенітету та територіальної цілісності України, відданість Українському народові та самовіддане виконання військового обов’язку.

Я прошу про це як дружина, яка втратила коханого чоловіка.

Я прошу від імені нашої донечки, яка повинна знати, ким був її батько і якою ціною він захищав Україну.

Я прошу від імені родини, яка втратила найдорожчу людину.

І я прошу від імені побратимів, поруч із якими Іван захищав нашу державу.

Для мене він назавжди залишиться коханим чоловіком.
Для донечки — найкращим татом.
Для батьків — люблячим сином.
Для побратимів — надійним бойовим товаришем.
Для України — її Захисником і Героєм.

Вічна пам’ять Балицькому Івану Романовичу.