ВІН ПІШОВ ЗАХИЩАТИ УКРАЇНУ І НЕ ПОВЕРНУВСЯ З ПЕРШОГО БОЙОВОГО ВИХОДУ
Присвоєння звання «Герой України» (посмертно) матросу Приходьку Валерію Анатолійовичу
Шановний пане Президенте України!
Ми просимо підтримати присвоєння звання «Герой України» (посмертно) матросу Приходьку Валерію Анатолійовичу — захиснику України, який став до лав Збройних Сил України у найважчий для нашої держави час та віддав своє життя, виконуючи бойове завдання.
Валерій Приходько народився 9 липня 1979 року.
У мирному житті він був доброю, порядною та небайдужою людиною. Завжди намагався знайти компроміс, підтримати інших, був активним громадянином і щирим патріотом своєї країни.
Для своєї родини Валерій був люблячим чоловіком та батьком. У нього залишилися дружина та син, для яких він назавжди залишиться найдорожчою людиною.
Його вибір — захищати Україну
20 січня 2025 року Валерій Приходько вступив до лав Збройних Сил України.
Він проходив військову службу у військовій частині А2802 на посаді кулеметника відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти 1-го батальйону морської піхоти, у військовому званні матрос.
Валерій не шукав легкого шляху. Він свідомо став на захист своєї держави, своєї родини та майбутнього України.
Його бойовий шлях виявився коротким, але надзвичайно трагічним.
Перший бойовий вихід став останнім
31 березня 2025 року Валерій вирушив на бойове завдання в районі населеного пункту Басівка Сумської області.
Це був його перший бойовий вихід.
Під час виконання завдання позиція, на якій перебував Валерій, зазнала удару FPV-дрона противника. Після цього зв'язок із ним було втрачено.
Для родини почалися місяці болісного очікування.
Надія змінювалася тривогою, тривога — невідомістю. Рідні не знали, де Валерій, що з ним сталося і чи повернеться він додому.
До 11 вересня 2026 року Валерій офіційно перебував у статусі зниклого безвісти.
Майже півтора року його родина жила між надією та страшною невідомістю.
І лише після проведення ДНК-експертизи було встановлено особу загиблого.
Це був Валерій Приходько.
Так було остаточно підтверджено, що 31 березня 2025 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Басівка Сумської області, Валерій загинув унаслідок удару FPV-дрона противника.
Він залишився вірним Україні до кінця
Валерій прожив життя людини, яка вміла бути поруч з іншими, знаходити спільну мову та допомагати. Він мав родину, дружину, сина, своє життя та майбутнє.
Але коли Україна потребувала захисту, він зробив свій вибір.
20 січня 2025 року він одягнув військову форму.
Через трохи більше двох місяців, 31 березня 2025 року, він загинув, виконуючи бойове завдання.
Його перший бойовий вихід став останнім.
Валерій не встиг пройти довгий військовий шлях, але встиг зробити найважливіше — стати на захист своєї країни та залишитися вірним цьому обов'язку до кінця.
Сьогодні його син ростиме без батька.
Його дружина продовжуватиме життя без чоловіка.
А Україна матиме ще одне ім'я, яке повинна пам'ятати.
Валерій Приходько.
Людина, яка пішла захищати свою Батьківщину і віддала за неї життя.
ПРОСИМО ПІДТРИМАТИ ПЕТИЦІЮ
Ми просимо вшанувати подвиг Валерія Приходька та присвоїти матросу Приходьку Валерію Анатолійовичу звання «Герой України» (посмертно).
Це прохання — не лише про державну нагороду.
Це про пам'ять.
Про вдячність.
Про те, щоб його син знав, що подвиг його батька пам'ятає не лише родина.
Про те, щоб ім'я Валерія Приходька залишилося серед імен українців, які віддали найдорожче за свободу та незалежність нашої держави.
Просимо кожного, хто читає цю петицію, підтримати її.
Нехай пам'ять про Валерія живе.
Нехай його син знає, що його батько був захисником України.
Нехай Україна пам'ятає тих, хто віддав за неї своє життя.
Вічна пам'ять і шана Валерію Приходьку.
Герої не вмирають.
Слава Україні!
Героям Слава!