№22/270668-еп
Присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) молодшому сержанту Соколову Роману Юрійовичу.
Автор (ініціатор): Величко Ганна Сергіївна
Дата оприлюднення: 24 вересня 2026
Пане Президенте! Прошу Вас розглянути петицію та присвоїти найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно) мужньому захиснику нашої Батьківщини, молодшому сержанту Соколову Роману Юрійовичу на позивний «Сапсан» (17.11.1982 р.н.).
Роман Юрійович став на захист свободи, незалежності та територіальної цілісності України, не вагаючись перед труднощами війни. Він проходив службу у складі 157-ї окремої механізованої бригади (157 ОМБр) Сухопутних військ Збройних Сил України.
Як друг та побратим, молодший сержант Роман Соколов («Сапсан») зарекомендував себе винятково мужнім, рішучим та відповідальним воїном. Він користувався беззаперечним авторитетом серед особового складу. Його професіоналізм, стійкість духу та відданість військовій присязі неодноразово допомагали підрозділу успішно виконувати бойові завдання у найгарячіших точках фронту.
10 квітня 2025 року під час виконання чергового бойового завдання поблизу села Зелене Поле Краматорського району Донецької області підрозділ Романа потрапив під щільний та підступний ворожий артилерійський обстріл. Роман до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, своїм побратимам та українському народу. Довгий час він вважався зниклим безвісти, і родина жила між надією та відчаєм. Лише 2 квітня 2026 року за результатами експертизи ДНК було офіційно підтверджено, що молодший сержант Соколов Роман Юрійович загинув у тому запеклом бою, віддавши найцінніше — своє життя за волю України.
Його подвиг, самопожертва та незламність є прикладом справжнього патріотизму для майбутніх поколінь. Роман Юрійович Соколов заслуговує на найвище визнання від держави, за майбутнє якої він пролив свою кров.
У Романа залишилися мати, брат та донька, для яких він був надійною опорою, гордістю та всесвітом. Тепер на їхні плечі ліг невимовний біль втрати, який не вщухне ніколи.
Пане Президенте! Прошу Вас присвоїти молодшому сержанту Соколову Роману Юрійовичу почесне звання Героя України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Ушанування його пам'яті на найвищому державному рівні — це найменше, що ми можемо зробити для родини відважного загиблого воїна та для увіковічення його імені в історії України.
Вічна пам'ять та доземний уклін Герою!
Слава Україні!
Роман Юрійович став на захист свободи, незалежності та територіальної цілісності України, не вагаючись перед труднощами війни. Він проходив службу у складі 157-ї окремої механізованої бригади (157 ОМБр) Сухопутних військ Збройних Сил України.
Як друг та побратим, молодший сержант Роман Соколов («Сапсан») зарекомендував себе винятково мужнім, рішучим та відповідальним воїном. Він користувався беззаперечним авторитетом серед особового складу. Його професіоналізм, стійкість духу та відданість військовій присязі неодноразово допомагали підрозділу успішно виконувати бойові завдання у найгарячіших точках фронту.
10 квітня 2025 року під час виконання чергового бойового завдання поблизу села Зелене Поле Краматорського району Донецької області підрозділ Романа потрапив під щільний та підступний ворожий артилерійський обстріл. Роман до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, своїм побратимам та українському народу. Довгий час він вважався зниклим безвісти, і родина жила між надією та відчаєм. Лише 2 квітня 2026 року за результатами експертизи ДНК було офіційно підтверджено, що молодший сержант Соколов Роман Юрійович загинув у тому запеклом бою, віддавши найцінніше — своє життя за волю України.
Його подвиг, самопожертва та незламність є прикладом справжнього патріотизму для майбутніх поколінь. Роман Юрійович Соколов заслуговує на найвище визнання від держави, за майбутнє якої він пролив свою кров.
У Романа залишилися мати, брат та донька, для яких він був надійною опорою, гордістю та всесвітом. Тепер на їхні плечі ліг невимовний біль втрати, який не вщухне ніколи.
Пане Президенте! Прошу Вас присвоїти молодшому сержанту Соколову Роману Юрійовичу почесне звання Героя України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Ушанування його пам'яті на найвищому державному рівні — це найменше, що ми можемо зробити для родини відважного загиблого воїна та для увіковічення його імені в історії України.
Вічна пам'ять та доземний уклін Герою!
Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Соколова Олена Миколаївна
05 жовтня 2026
2.
Блинчук Лариса Миколаївна
05 жовтня 2026
3.
Новікова Василина Йосипівна
05 жовтня 2026
4.
Томашевська Тетяна Євгеніївна
05 жовтня 2026
5.
Бортник Анастасія Русланівна
05 жовтня 2026
6.
Мокра Ольга Вікторівна
05 жовтня 2026
7.
Подставин Владислав Русланович
05 жовтня 2026
8.
Прокоп'єва Анна Юріївна
05 жовтня 2026
9.
Андрусяк Ельвіра Сергіївна
05 жовтня 2026
10.
Петрик Катерина Анатоліївна
05 жовтня 2026
11.
Фісунова Роксолана Володимирівна
05 жовтня 2026
12.
Березенська Оксана Сергіївна
05 жовтня 2026
13.
Усик Ірина Анатоліївна
05 жовтня 2026
14.
Шірінова Вікторія Вікторівна
05 жовтня 2026
15.
Сидоренко Аліна Олександрівна
05 жовтня 2026
16.
Тимошенко Ольга Петрівна
05 жовтня 2026
17.
Груздова Наталія Володимирівна
05 жовтня 2026
18.
Коваль Олександр Олександрович
05 жовтня 2026
19.
Білицька Ольга Олександрівна
05 жовтня 2026
20.
Лисенко Ангеліна Олександрівна
05 жовтня 2026
21.
Гончарук Дар'я Григорівна
05 жовтня 2026
22.
Бенедисюк Марія Василівна
05 жовтня 2026
23.
Бакієва Марина Володимирівна
05 жовтня 2026
24.
Онащенко Вікторія Вікторівна
05 жовтня 2026
25.
Музичка Анастасія Олександрівна
05 жовтня 2026
26.
Кухарчук Валерія Валеріївна
05 жовтня 2026
27.
Бродська Олександра Олександрівна
05 жовтня 2026
28.
Штець Марина Василівна
05 жовтня 2026
29.
Стричун Наталія Ігорівна
05 жовтня 2026
30.
Мірчук Андріана Андріївна
05 жовтня 2026
1381
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 80 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.