№22/270668-еп
Присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) молодшому сержанту Соколову Роману Юрійовичу.
Автор (ініціатор): Величко Ганна Сергіївна
Дата оприлюднення: 24 вересня 2026
Пане Президенте! Прошу Вас розглянути петицію та присвоїти найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно) мужньому захиснику нашої Батьківщини, молодшому сержанту Соколову Роману Юрійовичу на позивний «Сапсан» (17.11.1982 р.н.).
Роман Юрійович став на захист свободи, незалежності та територіальної цілісності України, не вагаючись перед труднощами війни. Він проходив службу у складі 157-ї окремої механізованої бригади (157 ОМБр) Сухопутних військ Збройних Сил України.
Як друг та побратим, молодший сержант Роман Соколов («Сапсан») зарекомендував себе винятково мужнім, рішучим та відповідальним воїном. Він користувався беззаперечним авторитетом серед особового складу. Його професіоналізм, стійкість духу та відданість військовій присязі неодноразово допомагали підрозділу успішно виконувати бойові завдання у найгарячіших точках фронту.
10 квітня 2025 року під час виконання чергового бойового завдання поблизу села Зелене Поле Краматорського району Донецької області підрозділ Романа потрапив під щільний та підступний ворожий артилерійський обстріл. Роман до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, своїм побратимам та українському народу. Довгий час він вважався зниклим безвісти, і родина жила між надією та відчаєм. Лише 2 квітня 2026 року за результатами експертизи ДНК було офіційно підтверджено, що молодший сержант Соколов Роман Юрійович загинув у тому запеклом бою, віддавши найцінніше — своє життя за волю України.
Його подвиг, самопожертва та незламність є прикладом справжнього патріотизму для майбутніх поколінь. Роман Юрійович Соколов заслуговує на найвище визнання від держави, за майбутнє якої він пролив свою кров.
У Романа залишилися мати, брат та донька, для яких він був надійною опорою, гордістю та всесвітом. Тепер на їхні плечі ліг невимовний біль втрати, який не вщухне ніколи.
Пане Президенте! Прошу Вас присвоїти молодшому сержанту Соколову Роману Юрійовичу почесне звання Героя України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Ушанування його пам'яті на найвищому державному рівні — це найменше, що ми можемо зробити для родини відважного загиблого воїна та для увіковічення його імені в історії України.
Вічна пам'ять та доземний уклін Герою!
Слава Україні!
Роман Юрійович став на захист свободи, незалежності та територіальної цілісності України, не вагаючись перед труднощами війни. Він проходив службу у складі 157-ї окремої механізованої бригади (157 ОМБр) Сухопутних військ Збройних Сил України.
Як друг та побратим, молодший сержант Роман Соколов («Сапсан») зарекомендував себе винятково мужнім, рішучим та відповідальним воїном. Він користувався беззаперечним авторитетом серед особового складу. Його професіоналізм, стійкість духу та відданість військовій присязі неодноразово допомагали підрозділу успішно виконувати бойові завдання у найгарячіших точках фронту.
10 квітня 2025 року під час виконання чергового бойового завдання поблизу села Зелене Поле Краматорського району Донецької області підрозділ Романа потрапив під щільний та підступний ворожий артилерійський обстріл. Роман до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, своїм побратимам та українському народу. Довгий час він вважався зниклим безвісти, і родина жила між надією та відчаєм. Лише 2 квітня 2026 року за результатами експертизи ДНК було офіційно підтверджено, що молодший сержант Соколов Роман Юрійович загинув у тому запеклом бою, віддавши найцінніше — своє життя за волю України.
Його подвиг, самопожертва та незламність є прикладом справжнього патріотизму для майбутніх поколінь. Роман Юрійович Соколов заслуговує на найвище визнання від держави, за майбутнє якої він пролив свою кров.
У Романа залишилися мати, брат та донька, для яких він був надійною опорою, гордістю та всесвітом. Тепер на їхні плечі ліг невимовний біль втрати, який не вщухне ніколи.
Пане Президенте! Прошу Вас присвоїти молодшому сержанту Соколову Роману Юрійовичу почесне звання Героя України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Ушанування його пам'яті на найвищому державному рівні — це найменше, що ми можемо зробити для родини відважного загиблого воїна та для увіковічення його імені в історії України.
Вічна пам'ять та доземний уклін Герою!
Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Газда Уляна Володимирівна
25 вересня 2026
2.
Костенко Наталія Дмитрівна
25 вересня 2026
3.
Голобородько Лілія Йосипівна
25 вересня 2026
4.
Матушевська Анастасія Павлівна
25 вересня 2026
5.
Шеліпова Єлизавета Андріївна
25 вересня 2026
6.
Ковріков Андрій Вікторович
25 вересня 2026
7.
Добрянська Ганна Миколаївна
25 вересня 2026
8.
Собкович Владислава Сергіївна
25 вересня 2026
9.
Наумова Аліна N/a
25 вересня 2026
10.
Кінер Діана Василівна
24 вересня 2026
11.
Яремус Назар Миколайович
24 вересня 2026
12.
Десятник Тарас Петрович
24 вересня 2026
13.
Гудзь Тетяна Григорівна
24 вересня 2026
14.
Романович Ростислав Володимирович
24 вересня 2026
15.
Павлик Наталія Омелянівна
24 вересня 2026
16.
Купренко Олеся Сананівна
24 вересня 2026
17.
Копанишин Степан Васильович
24 вересня 2026
18.
Дужик Дарина Леонідівна
24 вересня 2026
19.
Савіна Аделіна Вадимівна
24 вересня 2026
20.
Скакун Денис Дмитрович
24 вересня 2026
21.
Ясинська Зоя Іванівна
24 вересня 2026
22.
Хомеренчук Вікторія Миколаївна
24 вересня 2026
23.
Шкурей Олександр Андрійович
24 вересня 2026
24.
Яровий Федір Іванович
24 вересня 2026
25.
Лучкова Алла Сергіївна
24 вересня 2026
26.
Маміна Маргарита Євгенівна
24 вересня 2026
27.
Крючкова Юлія Олексіївна
24 вересня 2026
28.
Солянік Людмила Віліївна
24 вересня 2026
29.
Котегова Наталя Ігорівна
24 вересня 2026
30.
Бігун Анастасія Володимирівна
24 вересня 2026
162
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 91 день
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.