Присвоєння звання Героя України (посмертно) громадському та політичному діячу, військовому, співзасновнику УНА-УНСО та колишньому політвʼязню Кремля Карпюку Миколі Андроновичу

Ми, громадяни України, просимо Президента України присвоїти звання Герой України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка» Карпюку Миколі Андроновичу — громадському та політичному діячу, військовослужбовцю, співзасновнику Української національної асамблеї — Української народної самооборони (УНА-УНСО), учаснику українського визвольного руху, колишньому політв'язню Кремля, який загинув, захищаючи Україну від російської агресії.
Микола Карпюк народився 21 травня 1964 року у селі Великий Житин Рівненського району Рівненської області. Упродовж десятиліть його життя було нерозривно пов'язане з боротьбою за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Микола Карпюк був одним із засновників та керівників УНА-УНСО, брав активну участь у суспільно-політичному житті України, зокрема в акції «Україна без Кучми», Помаранчевій революції та Революції Гідності. Він неодноразово брав участь у подіях та військових конфліктах, пов'язаних із захистом українських національних інтересів.
У 2001 році Микола Карпюк був засуджений у справі, пов'язаній із подіями 9 березня 2001 року. У 2015 році Європейський суд з прав людини встановив порушення його прав під час розгляду цієї справи та присудив йому компенсацію.
У березні 2014 року Микола Карпюк був затриманий російськими спецслужбами при в'їзді до Російської Федерації та незаконно ув'язнений. У 2016 році російський суд засудив його до 22,5 року позбавлення волі за обвинуваченнями, пов'язаними з участю у першій чеченській війні. Микола Карпюк заперечував ці обвинувачення. Правозахисна організація «Меморіал» визнала його політичним в'язнем. Під час перебування в російському ув'язненні Карпюк повідомляв про застосування до нього катувань.
7 вересня 2019 року Микола Карпюк був звільнений із російського ув'язнення в межах обміну утримуваними особами між Україною та Росією. Після повернення в Україну він не припинив своєї діяльності на захист українських громадян та держави. Разом із Володимиром Балухом він заснував «Український центр запобігання катуванням».
Після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації Микола Карпюк, незважаючи на вік та пережиті роки російського ув'язнення, добровільно долучився до лав Збройних Сил України та продовжив боротьбу вже як військовослужбовець.
19 вересня 2026 року Микола Карпюк загинув у бою з російськими військами, захищаючи Україну. На момент загибелі йому було 62 роки.
Його життєвий шлях — це десятиліття послідовної боротьби за Україну: від громадської та політичної діяльності, участі у національно-визвольному русі та революційних подіях — до пережитих переслідувань і незаконного ув'язнення в Російській Федерації, повернення в Україну та, зрештою, добровільного вступу до лав українського війська і загибелі на полі бою.
Микола Карпюк двічі заплатив надзвичайно високу ціну за свою відданість Україні — спочатку роками незаконного ув'язнення та катувань у російській в'язниці, а після звільнення — власним життям на фронті.
Його повернення до боротьби після пережитого полону є свідченням особистої мужності, незламності та відданості Українській державі.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державні нагороди України» визначено, що вищим ступенем відзнаки в Україні є звання Герой України. Звання Герой України присвоюється громадянам України за здійснення визначного геройського вчинку або визначного трудового досягнення. Герою України вручається орден «Золота Зірка» за здійснення визначного геройського вчинку або орден Держави - за визначні трудові досягнення.
За особисту мужність, героїзм, багаторічну самовіддану боротьбу за незалежність України, незламність перед російськими репресіями, а також за героїчну загибель під час захисту суверенітету та територіальної цілісності України просимо гідно вшанувати пам'ять Миколи Андроновича Карпюка.
Просимо Президента України:
присвоїти Карпюку Миколі Андроновичу звання Герой України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Вважаємо, що це стане належним державним вшануванням людини, яка все своє життя присвятила Україні, пройшла через політичні переслідування та незаконне російське ув'язнення, була звільнена в результаті обміну, але не відмовилася від боротьби та у 62-річному віці знову стала до лав захисників України і віддала за неї своє життя.

Ініціатор петиції: Громадська організація «Платформа звільнення політв'язнів»