Конституція України декларує свободу віросповідання та відділення церкви від держави (ст. 35), тому релігійні переконання або їх відсутність не можуть бути підставою для економічної чи податкової дискримінації частини громадян України. Але така дискримінація на сьогодні, на жаль, існує у вигляді невиправданих податкових пільг та інших преференцій для релігійних організацій.
Ні для кого не секрет, що релігійні організації в Україні ведуть активну комерційну діяльність з продажу товарів як культового так і некультового призначення та надання культових послуг населенню і отримують великі прибутки. Такі види діяльності можуть маскуватися під "добровільний збір пожертв", але це не змінює їх суті. Водночас, релігійні організації користуються безпрецедентними і нічим не виправданими пільгами, зокрема:
- не сплачують податок на нерухомість,
- не сплачують податок на прибуток,
- мають знижені ставки податку на землю,
- мають пільги на оподаткування прибутку з дочірніх підприємств,
-мають право на несплату або відшкодування ПДВ
- мають вдвічі нижчі тарифи на газ, тощо.
Існування податкових та інших видів пільг для релігійних організацій є шкідливим для всього суспільства з кількох причин:
1) Ці пільги прямо суперечать статті 35 Конституції України, згідно якої "ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань". Таким чином, приналежність до будь-якої релігії не може бути підставою для несплати податків на загальних засадах або отримання інших преференцій та пільг.
2) Ці пільги дискримінують громадян України, які не сповідують жодної релігії, бо вони мають сплачувати податки та платити за енергоносії на загальних засадах, тоді як релігійні громади мають суттєві пільги та знижки. Це є відвертою дискримінацією за релігійною ознакою, що прямо суперечить статті 35 Конституції України.
3) Практично повна безконтрольність обігу коштів у релігійних організаціях стимулює їх використання з метою відмивання коштів, ухиляння від податків, корупційних дій, формування фінансових пірамід тощо. Вона також стимулює появу недобросовісних служителів культу, оскільки дозволяє їм безконтрольно збагачуватися за рахунок простих віруючих. Це суперечить основним засадам практично всіх релігій та підриває їх моральний авторитет серед віруючих, а також шкодить державі в цілому.
4) Враховуючи масштаби комерційної діяльності релігійних організацій, їх оподаткування на загальних засадах дасть суттєві додаткові надходження до державного бюджету.
Позбавлення релігійних організацій податкових пільг жодним чином не обмежуватиме прав віруючих на свободу віросповідання, бо торкається лише їх фінансової діяльності і не зазіхає на соціальні та світоглядні функції. Водночас, скасування пільг відновить соціальну справедливість щодо атеїстів, агностиків та людей зі світоглядом, що не пов’язаний із жодною з релігій.
Наведення ладу у фінансовій та комерційній діяльності релігійних організацій вигідно і для самих віруючих, бо дозволить уникнути зловживань, нецільового використання пожертв, зробить всі фінансові операції більш прозорими та контрольованими, тощо.
Таким чином, скасування пільг для релігійних організацій піде на користь як державі в цілому, так і всім громадянам незалежно від віросповідання.