№22/270780-еп
Про присвоєння звання Герой України (посмертно) молодшому сержанту Бабійчуку Ярославу Миколайовичу
Автор (ініціатор): Пархоменко Олексій Олексійович
Дата оприлюднення: 28 вересня 2026
Шановний пане Президенте України!
Просимо Вас присвоїти звання Герой України (посмертно) молодшому сержанту Бабійчуку Ярославу Миколайовичу, 24.08.1987 р.н., санітарному інструктору медичного пункту 3-го механізованого батальйону військової частини А0222.
Ярослав добровільно вступив до лав Збройних Сил України з перших днів повномасштабного вторгнення. До війни працював реабілітологом у Києві, присвятивши своє життя допомозі людям.
Його бойовий шлях пролягав через найгарячіші ділянки фронту на Донеччині. Ярослав безпосередньо працював на передовій: надавав допомогу пораненим, виносив їх із поля бою та організовував евакуацію під постійним ворожим вогнем. За час служби здійснив понад тисячу евакуацій поранених військовослужбовців.
За ініціативи Ярослава під час контрнаступу у батальйоні було організовано стабілізаційний пункт, а також проводилися навчання з тактичної медицини для особового складу свого та суміжних підрозділів. Своїми знаннями та досвідом він допомагав підвищувати спроможність побратимів рятувати життя безпосередньо на полі бою.
19 квітня 2024 року поблизу населеного пункту Урожайне Волноваського району Донецької області, коли ворог накрив позиції нищівним вогнем, Ярослав продовжував евакуацію поранених. Під час чергового виходу на передову внаслідок удару протитанкового ракетного комплексу молодший сержант Бабійчук Ярослав Миколайович загинув. До останньої миті він залишався на передовій, виконуючи свій обов'язок і рятуючи життя побратимів.
Ярослав нагороджений почесним нагрудним знаком «За збережене життя» та іншими відзнаками.
Для родини він був люблячим сином, чоловіком і батьком, для побратимів – надійним товаришем та фахівцем, якому побратими довіряли своє життя.
Понад тисячу евакуацій, робота під ворожим вогнем, створення стабілізаційного пункту, навчання військовослужбовців тактичної медицини та загибель під час порятунку поранених – це внесок Ярослава Бабійчука у збереження життя українських захисників.
Вважаємо, що його особиста мужність, героїзм, самовідданість, вірність військовій присязі та винятковий внесок у порятунок побратимів заслуговують на найвищу державну відзнаку.
Просимо присвоїти молодшому сержанту Бабійчуку Ярославу Миколайовичу звання Герой України (посмертно).
Вічна пам'ять і шана Захиснику України.
Вічна слава Герою!
Просимо Вас присвоїти звання Герой України (посмертно) молодшому сержанту Бабійчуку Ярославу Миколайовичу, 24.08.1987 р.н., санітарному інструктору медичного пункту 3-го механізованого батальйону військової частини А0222.
Ярослав добровільно вступив до лав Збройних Сил України з перших днів повномасштабного вторгнення. До війни працював реабілітологом у Києві, присвятивши своє життя допомозі людям.
Його бойовий шлях пролягав через найгарячіші ділянки фронту на Донеччині. Ярослав безпосередньо працював на передовій: надавав допомогу пораненим, виносив їх із поля бою та організовував евакуацію під постійним ворожим вогнем. За час служби здійснив понад тисячу евакуацій поранених військовослужбовців.
За ініціативи Ярослава під час контрнаступу у батальйоні було організовано стабілізаційний пункт, а також проводилися навчання з тактичної медицини для особового складу свого та суміжних підрозділів. Своїми знаннями та досвідом він допомагав підвищувати спроможність побратимів рятувати життя безпосередньо на полі бою.
19 квітня 2024 року поблизу населеного пункту Урожайне Волноваського району Донецької області, коли ворог накрив позиції нищівним вогнем, Ярослав продовжував евакуацію поранених. Під час чергового виходу на передову внаслідок удару протитанкового ракетного комплексу молодший сержант Бабійчук Ярослав Миколайович загинув. До останньої миті він залишався на передовій, виконуючи свій обов'язок і рятуючи життя побратимів.
Ярослав нагороджений почесним нагрудним знаком «За збережене життя» та іншими відзнаками.
Для родини він був люблячим сином, чоловіком і батьком, для побратимів – надійним товаришем та фахівцем, якому побратими довіряли своє життя.
Понад тисячу евакуацій, робота під ворожим вогнем, створення стабілізаційного пункту, навчання військовослужбовців тактичної медицини та загибель під час порятунку поранених – це внесок Ярослава Бабійчука у збереження життя українських захисників.
Вважаємо, що його особиста мужність, героїзм, самовідданість, вірність військовій присязі та винятковий внесок у порятунок побратимів заслуговують на найвищу державну відзнаку.
Просимо присвоїти молодшому сержанту Бабійчуку Ярославу Миколайовичу звання Герой України (посмертно).
Вічна пам'ять і шана Захиснику України.
Вічна слава Герою!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Чорна Руслана Олександрівна
14 листопада 2026
2.
Федюкіна Дарія Миколаївна
14 листопада 2026
3.
Ревко Софія Петрівна
14 листопада 2026
4.
Король Микола Михайлович
14 листопада 2026
5.
Катеринюк Яна Василівна
14 листопада 2026
6.
Кіцелюк Юрій Андрійович
14 листопада 2026
7.
Захарченко Максим Андрійович
14 листопада 2026
8.
Титикайло Мар'яна Ярославівна
14 листопада 2026
9.
Кучковський Андрій Олександрович
13 листопада 2026
10.
Тарадайко Сергій Олександрович
13 листопада 2026
11.
Гудим Галина Василівна
13 листопада 2026
12.
Козловська Неля Василівна
13 листопада 2026
13.
Мазур Марія Володимирівна
13 листопада 2026
14.
Ярмолюк Ольга Леонідівна
13 листопада 2026
15.
Горчин Анна Степанівна
13 листопада 2026
16.
Поліковський Едуард Йосипович
13 листопада 2026
17.
Іонова Катерина Василівна
13 листопада 2026
18.
Лобода Андрій Миколайович
13 листопада 2026
19.
Топилко Петро Іванович
13 листопада 2026
20.
Костюк Леся Вікторівна
13 листопада 2026
21.
Зубенок Тетяна Михайлівна
13 листопада 2026
22.
Грищенко Тетяна Олександрівна
13 листопада 2026
23.
Гончарова Світлана Семенівна
13 листопада 2026
24.
Бардин Галина Ігорівна
13 листопада 2026
25.
Шелковнікова Тетяна Борисівна
13 листопада 2026
26.
Приходько Тетяна Анатоліївна
13 листопада 2026
27.
Бойко Анастасія Олександрівна
13 листопада 2026
28.
Криленко Ірина Вячеславівна
13 листопада 2026
29.
Музиченко Руслана Володимирівна
13 листопада 2026
30.
Пушкар Микола Васильович
13 листопада 2026
15245
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 45 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.