№22/270866-еп
Про присвоєння звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України. Бедзею Андрію Пилиповичу, 1977 року народження.
Автор (ініціатор): Бедзей Діана Андріївна
Дата оприлюднення: 29 вересня 2026
Шановний пане Президенте!
Звертаюся до Вас із проханням розглянути можливість присвоєння найвищого державного звання «Герой України» (посмертно) моєму батькові, військовослужбовцю Збройних Сил України Бедзею Андрію Пилиповичу, 1977 року народження, який віддав своє життя, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
22 липня 2024 року Андрій Пилипович був прийнятий на військову службу Голованівським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
27 липня 2024 року склав Військову присягу на вірність Українському народові.
Проходив військову службу у військовому званні солдата, на посаді стрільця-снайпера 3-го аеромобільного відділення 1-го аеромобільного взводу 14-ї аеромобільної роти 4-го аеромобільного батальйону військової частини А4355.
Він став на захист своєї держави та свого народу, виконуючи свій військовий обов’язок.
27 вересня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Стельмахівка Сватівського району Луганської області, внаслідок артилерійського обстрілу позицій Андрій Пилипович зник безвісти.
Дев’ять довгих місяців він вважався зниклим безвісти. Дев’ять місяців наша родина жила між надією та невідомістю, чекала хоча б найменшої звістки й до останнього вірила, що він живий і одного дня повернеться додому.
Згодом найстрашніше для нашої родини підтвердилося: Бедзей Андрій Пилипович загинув 27 вересня 2024 року, захищаючи Україну.
Він віддав найдорожче, що мав, — своє життя — за майбутнє своєї держави, своєї родини та кожного з нас.
Для України він був військовослужбовцем, який виконував свій обов’язок із захисту Батьківщини. Для своєї родини він назавжди залишиться люблячим чоловіком, батьком і рідною людиною, на повернення якої ми чекали дев’ять місяців.
Мій батько не повернеться додому. Але його ім’я, його служба та його жертва заради України мають залишитися в пам’яті держави, яку він захищав ціною власного життя.
Прошу Вас, пане Президенте України, розглянути можливість присвоєння солдату Бедзею Андрію Пилиповичу звання «Герой України» (посмертно) за вірність Військовій присязі, мужність, відданість Українському народові та самопожертву під час захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України.
Для нашої родини це не поверне батька. Але стане гідним вшануванням пам’яті людини, яка віддала своє життя, захищаючи Україну.
Вічна пам’ять і шана Захиснику України Бедзею Андрію Пилиповичу.
Звертаюся до Вас із проханням розглянути можливість присвоєння найвищого державного звання «Герой України» (посмертно) моєму батькові, військовослужбовцю Збройних Сил України Бедзею Андрію Пилиповичу, 1977 року народження, який віддав своє життя, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
22 липня 2024 року Андрій Пилипович був прийнятий на військову службу Голованівським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
27 липня 2024 року склав Військову присягу на вірність Українському народові.
Проходив військову службу у військовому званні солдата, на посаді стрільця-снайпера 3-го аеромобільного відділення 1-го аеромобільного взводу 14-ї аеромобільної роти 4-го аеромобільного батальйону військової частини А4355.
Він став на захист своєї держави та свого народу, виконуючи свій військовий обов’язок.
27 вересня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Стельмахівка Сватівського району Луганської області, внаслідок артилерійського обстрілу позицій Андрій Пилипович зник безвісти.
Дев’ять довгих місяців він вважався зниклим безвісти. Дев’ять місяців наша родина жила між надією та невідомістю, чекала хоча б найменшої звістки й до останнього вірила, що він живий і одного дня повернеться додому.
Згодом найстрашніше для нашої родини підтвердилося: Бедзей Андрій Пилипович загинув 27 вересня 2024 року, захищаючи Україну.
Він віддав найдорожче, що мав, — своє життя — за майбутнє своєї держави, своєї родини та кожного з нас.
Для України він був військовослужбовцем, який виконував свій обов’язок із захисту Батьківщини. Для своєї родини він назавжди залишиться люблячим чоловіком, батьком і рідною людиною, на повернення якої ми чекали дев’ять місяців.
Мій батько не повернеться додому. Але його ім’я, його служба та його жертва заради України мають залишитися в пам’яті держави, яку він захищав ціною власного життя.
Прошу Вас, пане Президенте України, розглянути можливість присвоєння солдату Бедзею Андрію Пилиповичу звання «Герой України» (посмертно) за вірність Військовій присязі, мужність, відданість Українському народові та самопожертву під час захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України.
Для нашої родини це не поверне батька. Але стане гідним вшануванням пам’яті людини, яка віддала своє життя, захищаючи Україну.
Вічна пам’ять і шана Захиснику України Бедзею Андрію Пилиповичу.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Беспалько Валентина Миколаївна
10 жовтня 2026
2.
Юрочковська Тетяна Юріївна
10 жовтня 2026
3.
Власенко Людмила Олександрівна
10 жовтня 2026
4.
Петраш Наталія Миколаївна
10 жовтня 2026
5.
Рокоча Юлія Миколаївна
10 жовтня 2026
6.
Московчук Олена Володимирівна
10 жовтня 2026
7.
Кусік Валерія Володимирівна
10 жовтня 2026
8.
Мойса Ірина Олександрівна
10 жовтня 2026
9.
Мельник Олеся Володимирівна
10 жовтня 2026
10.
Шах Євгенія Анатоліївна
10 жовтня 2026
11.
Петрова Тетяна Павлівна
10 жовтня 2026
12.
Стецюк Наталія Василівна
10 жовтня 2026
13.
Любинська Ганна Миколаївна
10 жовтня 2026
14.
Єсипенко Світлана Олексіївна
10 жовтня 2026
15.
Голомбіца Олеся Олексіївна
10 жовтня 2026
16.
Ярош Світлана Миколаївна
10 жовтня 2026
17.
Шевченко Олена Геннадіївна
10 жовтня 2026
18.
Давидюк Тетяна Володимирівна
10 жовтня 2026
19.
Грушина Анастасія Анатоліївна
10 жовтня 2026
20.
Сидоренко Людмила Юріївна
10 жовтня 2026
21.
Мусієнко Ірина Леонідівна
10 жовтня 2026
22.
Шевченко Світлана Павлівна
10 жовтня 2026
23.
Савченко Світлана Петрівна
10 жовтня 2026
24.
Ткаченко Людмила Петрівна
10 жовтня 2026
25.
Савченко Лілія Миколаївна
10 жовтня 2026
26.
Шляхтиченко Ірина Леонідівна
10 жовтня 2026
27.
Склярук Людмила Василівна
10 жовтня 2026
28.
Водоп'янова Ірина Василівна
10 жовтня 2026
29.
Швець Ольга Миколаївна
10 жовтня 2026
30.
Лейник Людмила Анатоліївна
10 жовтня 2026
4482
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 81 день
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.