Шановний Пане Президенте! Просимо Вас присвоїти найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно) із удостоєнням ордена «Золота Зірка» мужньому захиснику нашої Батьківщини, командиру 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини А0693 (54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи) сержанту Ігнатенко Владиславу Володимировичу на позивний "КАСПЕР" (22.09.2000 р.н.)

Шановний пане Президенте! Я, Процай Карина Сергіївна, сестра загиблого військовослужбовця, командира 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини А0693 (54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи) сержанта Ігнатенко Владислава Володимировича. Звертаюсь до Вас з великим проханням. Прошу Вас розглянути петицію на присвоєння звання Героя України посмертно, моєму загиблому брату, який загинув захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України під час збройної агресії Російської федерації. Народився мій брат 22 вересня 2000 року в селі Братенеця Великописарівського району в Сумській області. Проживав з 6 років з мамою, відчимом, сестрами і братом в селищі Ківшарівка Куп'янського району Харківської області. Почав свій військовий шлях 28.11.2018 у віці 18 років у військовій частині А1048. Звільнився 26.11.2021 будучи старшим матросом, заступником командира бойової машини-навідника-оператора 3 відділення 3 взводу 1 роти морської піхоти. У перший же день повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року Владислав свідомо приїхав до Куп'янського військкомату, аби добровольцем стати на захист України. Його внесли до списків резерву, але через раптове залишення працівниками військкомату своїх робочих місць та припинення діяльності установи того ж дня, мобілізаційні заходи у місті були повністю зупинені. 27.02.2022 почалась окупація, а 25.08.2022 Владислав виїхав до сім'ї в м. Харків. 28.12.2022 добровільно мобілізувався до військової частини А0693, що виконує бойові завдання на Донецькому напрямку.
Будучи старшим солдатом був нагороджений почесною відзнакою "Хрест 54 ОМБР" від 19.03.2023, орденом "За Мужність" ІІІ ступеня наказом Президента України від 13.06.2025. Будучи молодшим сержантом був нагороджений відзнакою "За оборону Сіверської громади" від 31.10.2025, відзнакою Міністра Оборони України від 04.12.2025, відзнакою від Президента України "За оборону України" в 2026 році.
Загинув 18.08.2026 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Каленики Лиманської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області. Під час порятунку пораненого товариша по службі, якого він закрив власним тілом Владислав отримав поранення несумісні з життям. Поховали мого брата на Алеї Слави в м. Харків. Його звитяга і непереможний дух приєднались до сотень полеглих українських воїнів, над якими здіймають гул синьо-жовті прапори. У Владислава залишилася дружина та син, якому немає ще й два роки, мама, відчим, який також стоїть на захисті нашої держави. Також в нього залишились 5 сестер, молодший брат, племінник і племінниці.
Прошу Вас, Пане Президенте гідно вшанувати пам'ять про мого брата Владислава і присвоїти йому звання Героя України посмертно. Вічна і світла пам'ять всім загиблим воїнам які загинули за захист нашої держави. Слава Україні! Героям Слава!