Присвоєння звання Героя України (посмертно) Алешкевичу Роману Петровичу, позивний «Петрович», старшині, головному сержанту роти вогневої підтримки 501 окремого батальйону морської піхоти 36 окремої бригади морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України, за виняткову мужність, героїзм і самопожертву, проявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, особисту відвагу у виконанні бойових завдань, порятунок життя поранених побратимів, вірність Військовій присязі та самовіддане служіння Українській Державі.

Шановний пане Президенте України!

Просимо Вас присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» посмертно старшині Алешкевичу Роману Петровичу, позивний «Петрович», головному сержанту роти вогневої підтримки 501 окремого батальйону морської піхоти 36 окремої бригади морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України, який віддав своє життя, захищаючи Україну, її свободу, незалежність і територіальну цілісність.

Роман Петрович Алешкевич був не просто військовослужбовцем. До початку повномасштабного вторгнення російської федерації він проходив службу в Національній поліції України у званні підполковника та був учасником бойових дій. Після початку повномасштабної війни він не залишився осторонь і 28 березня 2022 року добровільно вступив до лав 501 окремого батальйону морської піхоти 36 окремої бригади морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Він пішов захищати Україну не заради звання, нагороди чи особистої вигоди. Він пішов захищати свою землю, свою родину, своє рідне Запоріжжя та весь український народ.

У той час значна частина 501 окремого батальйону морської піхоти перебувала в оточеному Маріуполі та вела важкі бої з російськими загарбниками. Невелика частина батальйону, яка на початок повномасштабного вторгнення перебувала в селі Азовське Бердянського району Запорізької області, з боями відійшла на підступи до Запоріжжя, де продовжила боротьбу та поповнила свої лави мобілізованими військовослужбовцями.

З 28 березня по 26 травня 2022 року старшина Роман Алешкевич разом зі своєю групою «Петровича» виконував бойові завдання поблизу населених пунктів Рівнопіль Пологівського району та Степове Василівського району Запорізької області.

У найважчий для України час він був там, де вирішувалася доля рідної землі. Виконував завдання командування, підтримував своїх побратимів, проявляв мужність, витримку та особисту відвагу.

30 травня 2022 року, незважаючи на особисте бажання продовжувати оборону рідного Запоріжжя, Роман Алешкевич виконав наказ командування та разом з іншими військовослужбовцями 501 окремого батальйону морської піхоти вирушив до Миколаївської області для відновлення та доукомплектування підрозділу.

Там розпочався новий надзвичайно важливий етап його служби. Як головний сержант роти вогневої підтримки, Роман Петрович фактично допомагав створювати боєздатний підрозділ з нуля. Протягом п'яти місяців він навчав мобілізованих військовослужбовців витривалості, тактичних навичок, діяти в умовах бою, користуватися штатним озброєнням та надавати допомогу пораненим.

Для багатьох його підлеглих Роман Алешкевич став не просто командиром. Він став наставником, старшим товаришем і людиною, яка власним прикладом показувала, як потрібно діяти у найскладніших обставинах. Він навчав своїх бійців головного: не залишати побратима, не відступати перед небезпекою та робити все можливе для виконання бойового завдання і збереження життя своїх людей.

З 1 листопада 2022 року 501 окремий батальйон морської піхоти знову вирушив на бойові позиції. Цього разу на Донецький напрямок.

З 20 листопада 2022 року старшина Роман Алешкевич знову перебував безпосередньо в районі бойових дій разом із військовослужбовцями своєї роти вогневої підтримки. У районі населеного пункту Водяне Покровського району Донецької області, на підступах до Донецького аеропорту, він практично постійно перебував поруч зі своїми бійцями на передньому краї оборони.

Він не ховався за спинами підлеглих. Він був поруч із ними там, де було найнебезпечніше. Командував, підтримував, особистим прикладом зміцнював бойовий дух своїх побратимів і залишався готовим виконати будь-який наказ командування.

21 грудня 2022 року під час проведення оборонної операції Роман Алешкевич перебував на командному пункті 501 окремого батальйону морської піхоти. Для підтримки української піхоти необхідно було очолити відділення та виконати складне бойове завдання.

Роман Петрович не вагався.

Він добровільно зголосився очолити групу.

Під час виконання бойового завдання він особисто знищив п'ятьох російських військовослужбовців, після чого, прикриваючи відхід поранених побратимів до точки евакуації, залишився на позиції та продовжив прикривати їхній відхід.

У цей момент він думав не про власну безпеку, а про життя своїх людей.

Саме під час прикриття евакуації поранених побратимів Роман Петрович Алешкевич загинув унаслідок мінометного обстрілу противника.

Його тіло тоді не вдалося евакуювати. Поблизу місця його загибелі ворог влаштував засідку, після чого розпочалися інтенсивні наступальні дії російських військ.

Так завершився бойовий шлях людини, яка з перших днів повномасштабної війни добровільно стала на захист України, пройшла найтяжчі напрямки фронту, сформувала та навчила своїх бійців, неодноразово виконувала бойові завдання та до останньої миті залишалася поруч зі своїми побратимами.

Роман Алешкевич загинув так, як жив і служив Україні: попереду своїх людей, виконуючи бойове завдання та рятуючи життя побратимів.

Його життя є прикладом мужності, військової честі, відповідальності командира та безмежної відданості Україні. Його подвиг має бути збережений не лише в пам'яті родини та побратимів, а й в історії Української держави.

Враховуючи особисту мужність, героїзм, самовідданість, проявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, відданість Військовій присязі, особистий внесок у підготовку військовослужбовців та героїчні обставини загибелі під час виконання бойового завдання, просимо Вас присвоїти старшині Алешкевичу Роману Петровичу, позивний «Петрович», звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» посмертно.

Це буде гідним вшануванням пам'яті Захисника України, який віддав найдорожче заради свободи та майбутнього нашої держави.

Роман Алешкевич віддав життя за Україну. Тепер Україна має віддати йому належну шану.