№22/270970-еп
Про надання звання Героя України посмертно Спічак Михайло Анатолійович 12.01.1990
Автор (ініціатор): Яковенко Ярослав Миколайович
Дата оприлюднення: 02 жовтня 2026
Спічак Михайло Анатолійович 12.01.1990
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!
Знову Нововодолазька громада в скорботі, сльози нагортаються на очі…
Знову страшна звістка прийшла на нашу землю. Такі страшні реалії сьогодення, що осінь приносить з собою не лише прохолоду й тишу, а й найболючіші звістки — звістки про втрату наших Захисників.
Загинув Михайло Анатолійович Спічак, 12 січня 1990 року народження. Він народився, виріс і все своє життя прожив у селі Ватутіне. Тут минуло його дитинство, юність, тут він створив свою родину. Михайло був добрим, чуйним та надзвичайно співчутливим. Він завжди був готовий прийти на допомогу, підтримати, не залишити людину наодинці з її проблемами. Для тих, хто його знав, він був по-справжньому хорошою людиною — щирою, доброзичливою та надійною.
Особливе місце в його житті займала родина. Михайло дуже дорожив своєю дружиною та донькою, любив їх і цінував кожну мить, проведену поруч із ними. Також він мав рідну сестру, для якої назавжди залишиться близькою та дорогою людиною.
Михайло мужньо й віддано захищав Україну, виконуючи свій військовий обов’язок. Був старшим солдатом, старшим навідником мінометного взводу мінометної батареї батальйону оперативного призначення АЗОВ Національної гвардії України.
26 вересня 2026 року життя Михайла обірвалося від удару ворожого FPV поблизу населеного пункту Святогірка Покровського району Донецької області, під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності та суверенітету України.
Ще один наш земляк віддав своє життя за Україну. Ще одна родина назавжди залишилася без найдорожчої людини.
Сьогодні біль цієї втрати розділяє вся Нововодолазька громада. Немає слів, які могли б загоїти рану дружини, доньки, сестри та всіх, хто знав і любив Михайла. Світла пам’ять та добрі спомини про нашого Героя - добру, чуйну й щиру людину назавжди залишиться в наших серцях.
ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!!!
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!
Знову Нововодолазька громада в скорботі, сльози нагортаються на очі…
Знову страшна звістка прийшла на нашу землю. Такі страшні реалії сьогодення, що осінь приносить з собою не лише прохолоду й тишу, а й найболючіші звістки — звістки про втрату наших Захисників.
Загинув Михайло Анатолійович Спічак, 12 січня 1990 року народження. Він народився, виріс і все своє життя прожив у селі Ватутіне. Тут минуло його дитинство, юність, тут він створив свою родину. Михайло був добрим, чуйним та надзвичайно співчутливим. Він завжди був готовий прийти на допомогу, підтримати, не залишити людину наодинці з її проблемами. Для тих, хто його знав, він був по-справжньому хорошою людиною — щирою, доброзичливою та надійною.
Особливе місце в його житті займала родина. Михайло дуже дорожив своєю дружиною та донькою, любив їх і цінував кожну мить, проведену поруч із ними. Також він мав рідну сестру, для якої назавжди залишиться близькою та дорогою людиною.
Михайло мужньо й віддано захищав Україну, виконуючи свій військовий обов’язок. Був старшим солдатом, старшим навідником мінометного взводу мінометної батареї батальйону оперативного призначення АЗОВ Національної гвардії України.
26 вересня 2026 року життя Михайла обірвалося від удару ворожого FPV поблизу населеного пункту Святогірка Покровського району Донецької області, під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності та суверенітету України.
Ще один наш земляк віддав своє життя за Україну. Ще одна родина назавжди залишилася без найдорожчої людини.
Сьогодні біль цієї втрати розділяє вся Нововодолазька громада. Немає слів, які могли б загоїти рану дружини, доньки, сестри та всіх, хто знав і любив Михайла. Світла пам’ять та добрі спомини про нашого Героя - добру, чуйну й щиру людину назавжди залишиться в наших серцях.
ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!!!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Благовісна Діана Тарасівна
03 жовтня 2026
2.
Кіліменко Юлія Євгенівна
03 жовтня 2026
3.
Бенюх Наталя Павлівна
03 жовтня 2026
4.
Шкурей Олександр Андрійович
03 жовтня 2026
5.
Бянова Лілія Георгіївна
03 жовтня 2026
6.
Апанасенко Крістіна Сергіївна
03 жовтня 2026
7.
Шевчук Тетяна Віталіївна
03 жовтня 2026
8.
Савицька Олена Романівна
02 жовтня 2026
9.
Чорний Ігор Віталійович
02 жовтня 2026
10.
Ясинський Володимир Григорович
02 жовтня 2026
11.
Гудзь Тетяна Григорівна
02 жовтня 2026
12.
Мартинюк Надія Юріївна
02 жовтня 2026
13.
Гаража Алла Вікторівна
02 жовтня 2026
14.
Новосад Анастасія Олександрівна
02 жовтня 2026
15.
Слюсарчук Катерина Миколаївна
02 жовтня 2026
16.
Руденко Ірина Олександрівна
02 жовтня 2026
17.
Ясинська Зоя Іванівна
02 жовтня 2026
18.
Костенко Наталія Дмитрівна
02 жовтня 2026
19.
Шумейко Марина Валеріївна
02 жовтня 2026
20.
Гаспарянц Зульфія Ахрорівна
02 жовтня 2026
21.
Зінченко Юлія Віталіївна
02 жовтня 2026
22.
Карплюк Анна Романівна
02 жовтня 2026
23.
Січкар Єлизавета Анатоліївна
02 жовтня 2026
24.
Донченко Вікторія Геннадіївна
02 жовтня 2026
25.
Бобир Анна Сергіївна
02 жовтня 2026
26.
Ткаченко Оксана Леонідівна
02 жовтня 2026
27.
Кицак Марта Мар'янівна
02 жовтня 2026
28.
Серганчук Світлана Василівна
02 жовтня 2026
29.
Мельничук Ангеліна Віталіївна
02 жовтня 2026
30.
Артюх Любов Федорівна
02 жовтня 2026
91
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 92 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.