№22/270970-еп
Про надання звання Героя України посмертно Спічак Михайло Анатолійович 12.01.1990
Автор (ініціатор): Яковенко Ярослав Миколайович
Дата оприлюднення: 02 жовтня 2026
Спічак Михайло Анатолійович 12.01.1990
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!
Знову Нововодолазька громада в скорботі, сльози нагортаються на очі…
Знову страшна звістка прийшла на нашу землю. Такі страшні реалії сьогодення, що осінь приносить з собою не лише прохолоду й тишу, а й найболючіші звістки — звістки про втрату наших Захисників.
Загинув Михайло Анатолійович Спічак, 12 січня 1990 року народження. Він народився, виріс і все своє життя прожив у селі Ватутіне. Тут минуло його дитинство, юність, тут він створив свою родину. Михайло був добрим, чуйним та надзвичайно співчутливим. Він завжди був готовий прийти на допомогу, підтримати, не залишити людину наодинці з її проблемами. Для тих, хто його знав, він був по-справжньому хорошою людиною — щирою, доброзичливою та надійною.
Особливе місце в його житті займала родина. Михайло дуже дорожив своєю дружиною та донькою, любив їх і цінував кожну мить, проведену поруч із ними. Також він мав рідну сестру, для якої назавжди залишиться близькою та дорогою людиною.
Михайло мужньо й віддано захищав Україну, виконуючи свій військовий обов’язок. Був старшим солдатом, старшим навідником мінометного взводу мінометної батареї батальйону оперативного призначення АЗОВ Національної гвардії України.
26 вересня 2026 року життя Михайла обірвалося від удару ворожого FPV поблизу населеного пункту Святогірка Покровського району Донецької області, під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності та суверенітету України.
Ще один наш земляк віддав своє життя за Україну. Ще одна родина назавжди залишилася без найдорожчої людини.
Сьогодні біль цієї втрати розділяє вся Нововодолазька громада. Немає слів, які могли б загоїти рану дружини, доньки, сестри та всіх, хто знав і любив Михайла. Світла пам’ять та добрі спомини про нашого Героя - добру, чуйну й щиру людину назавжди залишиться в наших серцях.
ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!!!
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!
Знову Нововодолазька громада в скорботі, сльози нагортаються на очі…
Знову страшна звістка прийшла на нашу землю. Такі страшні реалії сьогодення, що осінь приносить з собою не лише прохолоду й тишу, а й найболючіші звістки — звістки про втрату наших Захисників.
Загинув Михайло Анатолійович Спічак, 12 січня 1990 року народження. Він народився, виріс і все своє життя прожив у селі Ватутіне. Тут минуло його дитинство, юність, тут він створив свою родину. Михайло був добрим, чуйним та надзвичайно співчутливим. Він завжди був готовий прийти на допомогу, підтримати, не залишити людину наодинці з її проблемами. Для тих, хто його знав, він був по-справжньому хорошою людиною — щирою, доброзичливою та надійною.
Особливе місце в його житті займала родина. Михайло дуже дорожив своєю дружиною та донькою, любив їх і цінував кожну мить, проведену поруч із ними. Також він мав рідну сестру, для якої назавжди залишиться близькою та дорогою людиною.
Михайло мужньо й віддано захищав Україну, виконуючи свій військовий обов’язок. Був старшим солдатом, старшим навідником мінометного взводу мінометної батареї батальйону оперативного призначення АЗОВ Національної гвардії України.
26 вересня 2026 року життя Михайла обірвалося від удару ворожого FPV поблизу населеного пункту Святогірка Покровського району Донецької області, під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності та суверенітету України.
Ще один наш земляк віддав своє життя за Україну. Ще одна родина назавжди залишилася без найдорожчої людини.
Сьогодні біль цієї втрати розділяє вся Нововодолазька громада. Немає слів, які могли б загоїти рану дружини, доньки, сестри та всіх, хто знав і любив Михайла. Світла пам’ять та добрі спомини про нашого Героя - добру, чуйну й щиру людину назавжди залишиться в наших серцях.
ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!!!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Мойса Ірина Олександрівна
10 жовтня 2026
2.
Колобова Надія Петрівна
10 жовтня 2026
3.
Бугай Леся Володимирівна
10 жовтня 2026
4.
Майстренко Оксана Юріївна
10 жовтня 2026
5.
Юзько Надія Володимирівна
10 жовтня 2026
6.
Шуть Ольга Олександрівна
10 жовтня 2026
7.
Яровий Андрій Володимирович
10 жовтня 2026
8.
Орсуляк Христина Орестівна
10 жовтня 2026
9.
Лунгул Вікторія Валеріївна
10 жовтня 2026
10.
Пєтракі Олена Георгіївна
10 жовтня 2026
11.
Галайдюк Тетяна Вікторівна
10 жовтня 2026
12.
Товарницька Ольга Богданівна
10 жовтня 2026
13.
Кернична Анна Зіновіївна
10 жовтня 2026
14.
Гордієнко Алла Анатоліївна
09 жовтня 2026
15.
Чіляков Сергій Вікторович
09 жовтня 2026
16.
Галістян Ірина Володимирівна
09 жовтня 2026
17.
Трібе Тетяна Іванівна
09 жовтня 2026
18.
Рижкова Ольга Андріївна
09 жовтня 2026
19.
Харченко Віталія Русланівна
09 жовтня 2026
20.
Лимар Ярослав Олександрович
09 жовтня 2026
21.
Перев'язко Наталія Михайлівна
09 жовтня 2026
22.
Герасименко Софія Іванівна
09 жовтня 2026
23.
Таран Ксенія Олександрівна
09 жовтня 2026
24.
Олійник Олександра Вікторівна
09 жовтня 2026
25.
Футульмас Олександр Олександрович
09 жовтня 2026
26.
Гетьман Ксенія Романівна
09 жовтня 2026
27.
Муліванова Вікторія В'ячеславівна
09 жовтня 2026
28.
Шевченко Лариса Вікторівна
09 жовтня 2026
29.
Феттаєва Оксана Іванівна
09 жовтня 2026
30.
Волошина Олександра Андріївна
09 жовтня 2026
1134
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 85 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.