Я, дружина загиблого військовослужбовця Пришка Тараса,звертаюся з проханням присвоїти моєму чоловікові звання Героя України(посмертно)за мужність, відданість військовій присязі та захист України.

Мій чоловік, Пришко Тарас Васильович,позивний «Солома», народився 19 травня 2001 року. З 2022 року він проходив військову службу у 14-му окремому розвідувальному батальйоні, військова частина А7098, виконував обов’язки кулеметника та ніс службу на Донецькому напрямку.

Тарас був людиною, на яку завжди можна було покластися. Він був добрим, щирим, мужнім та завжди готовим прийти на допомогу. Він ніколи не проходив повз чужу біду. Якщо комусь була потрібна допомога, Тарас завжди намагався допомогти, навіть якщо для цього потрібно було віддати останнє.

До своїх побратимів Тарас завжди ставився з великою повагою та любов’ю. Він добре спілкувався з усіма, переживав за кожного та завжди був готовий підтримати. Для нього побратими були не просто людьми, з якими він разом служив, — вони стали йому як рідні.

Тарас дуже любив свою родину. У 2024 році в нас народилася донечка, на яку він дуже чекав. Він був люблячим батьком, дуже пишався своєю донькою та радів кожній миті, проведеній разом із нею. На жаль, йому не судилося побачити, як вона росте, зробити ще багато важливих речей разом із нею та бути поруч у найважливіші моменти її життя.

Ми з донечкою дуже любимо Тараса і досі чекаємо його додому. Для нас він назавжди залишиться нашим рідним чоловіком, татом і найдорожчою людиною. Його немає поруч фізично, але він назавжди залишиться частиною нашої сім’ї, нашого життя та наших сердець.

За час служби Тарас був відзначений нагородами. Він отримав медаль «Бахмут», до якої було видано посвідчення «За оборону рідної держави». У 2022 році також був нагороджений грамотою за високий патріотизм, особисту мужність та героїзм, виявлені у захисті незалежності та територіальної цілісності України.

31 березня 2026 року під час виконання обов’язків військової служби в районі міста Костянтинівка Донецької області, внаслідок щільного артилерійського обстрілу та ураження БПЛА противника було втрачено зв’язок із Тарасом. Після цього він вважався зниклим безвісти.

Згодом його загибель було підтверджено відповідно до висновку експерта відділу судово-медичної лабораторії державної спеціалізованої установи та результатів молекулярно-генетичної експертизи.

На момент загибелі Тарасу було лише 24 роки.

Тарас до останнього залишався вірним військовій присязі, своїм побратимам та Україні. Він віддав своє життя, виконуючи військовий обов’язок і захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність нашої держави.

Для мене він назавжди залишиться не лише моїм чоловіком і батьком нашої донечки, а й людиною, яка завжди була готова допомогти, підтримати та захистити інших.

Прошу гідно вшанувати подвиг мого чоловіка, Пришка Тараса, позивний «Солома», та присвоїти йому звання Героя України (посмертно).