№22/271036-еп
Про присвоєння звання Героя України (посмертно) старшому солдату Тарасенку Михайлу Сергійовичу
Автор (ініціатор): Тарасенко Анна Олексіївна
Дата оприлюднення: 05 жовтня 2026
Шановний пане Президенте України!
Звертаюся до Вас як дружина загиблого Захисника України — старшого солдата Тарасенка Михайла Сергійовича, 19 квітня 1996 року народження, з проханням присвоїти йому звання Героя України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Для когось Михайло — ім’я у військових документах. Для мене він — коханий чоловік. Для нашого сина — тато. Для своєї мами — син. Для друзів і побратимів — людина, на яку можна було покластися.
Він був звичайним хлопцем із великим серцем. Любив автомобілі й техніку, міг власноруч полагодити майже все, за що брався. Любив тварин, допомагав людям і ніколи не залишав близьких наодинці з проблемами. Він умів жити, любити, мріяти та будувати плани.
Але коли Україна потребувала захисту, Михайло став до лав Збройних Сил України.
15 жовтня 2022 року він був призваний на військову службу. Проходив службу у військовій частині А7383 у військовому званні старшого солдата, на посаді стрільця-зенітника 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 2 механізованого батальйону.
Михайло мав статус учасника бойових дій, проходив військову підготовку та виконував бойові завдання.
Його службу було відзначено почесною відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест». Також Михайло був нагороджений відзнакою міського голови міста Покров «За заслуги перед містом».
25 серпня 2026 року близько 10:55, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Лиман Чугуївського району Харківської області, Михайло загинув унаслідок бойового зіткнення з групою противника.
Йому було лише 30 років.
У нього було життя, яке він хотів прожити. Була сім’я, до якої він хотів повернутися. Був маленький син, якого він мав бачити дорослим.
Але додому Михайло вже не повернувся.
Наш син ростиме з фотографіями батька, з нашими розповідями про нього і з усвідомленням того, що його тато захищав Україну до останнього дня свого життя.
Я хочу, щоб пам’ять про Михайла жила не лише в нашій родині. Щоб його ім’я пам’ятали як ім’я Захисника, який виконав свій військовий обов’язок і віддав за Україну найдорожче — власне життя.
Тому прошу присвоїти старшому солдату Тарасенку Михайлу Сергійовичу звання Героя України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Це звання не поверне нам чоловіка і тата.
Але для нашого сина воно назавжди стане ще одним свідченням того, ким був його батько і за що він віддав своє життя.
Вічна пам’ять Тарасенку Михайлу Сергійовичу.
Вічна шана Захиснику України. ????????
Звертаюся до Вас як дружина загиблого Захисника України — старшого солдата Тарасенка Михайла Сергійовича, 19 квітня 1996 року народження, з проханням присвоїти йому звання Героя України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Для когось Михайло — ім’я у військових документах. Для мене він — коханий чоловік. Для нашого сина — тато. Для своєї мами — син. Для друзів і побратимів — людина, на яку можна було покластися.
Він був звичайним хлопцем із великим серцем. Любив автомобілі й техніку, міг власноруч полагодити майже все, за що брався. Любив тварин, допомагав людям і ніколи не залишав близьких наодинці з проблемами. Він умів жити, любити, мріяти та будувати плани.
Але коли Україна потребувала захисту, Михайло став до лав Збройних Сил України.
15 жовтня 2022 року він був призваний на військову службу. Проходив службу у військовій частині А7383 у військовому званні старшого солдата, на посаді стрільця-зенітника 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 2 механізованого батальйону.
Михайло мав статус учасника бойових дій, проходив військову підготовку та виконував бойові завдання.
Його службу було відзначено почесною відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест». Також Михайло був нагороджений відзнакою міського голови міста Покров «За заслуги перед містом».
25 серпня 2026 року близько 10:55, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Лиман Чугуївського району Харківської області, Михайло загинув унаслідок бойового зіткнення з групою противника.
Йому було лише 30 років.
У нього було життя, яке він хотів прожити. Була сім’я, до якої він хотів повернутися. Був маленький син, якого він мав бачити дорослим.
Але додому Михайло вже не повернувся.
Наш син ростиме з фотографіями батька, з нашими розповідями про нього і з усвідомленням того, що його тато захищав Україну до останнього дня свого життя.
Я хочу, щоб пам’ять про Михайла жила не лише в нашій родині. Щоб його ім’я пам’ятали як ім’я Захисника, який виконав свій військовий обов’язок і віддав за Україну найдорожче — власне життя.
Тому прошу присвоїти старшому солдату Тарасенку Михайлу Сергійовичу звання Героя України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Це звання не поверне нам чоловіка і тата.
Але для нашого сина воно назавжди стане ще одним свідченням того, ким був його батько і за що він віддав своє життя.
Вічна пам’ять Тарасенку Михайлу Сергійовичу.
Вічна шана Захиснику України. ????????
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Костенко Анна Валеріївна
06 жовтня 2026
2.
Мягкоход Надія Михайлівна
06 жовтня 2026
3.
Кердяк Марія Йосипівна
06 жовтня 2026
4.
Білобров Єгор Ігорович
06 жовтня 2026
5.
Шпонарська Ірина Андріївна
06 жовтня 2026
6.
Авраменко Андрій Миколайович
06 жовтня 2026
7.
Пасат Крістіна Олександрівна
05 жовтня 2026
8.
Царюк Ніка Миколаївна
05 жовтня 2026
9.
Клочко Олеся Юріївна
05 жовтня 2026
10.
Горбач Андрій Миколайович
05 жовтня 2026
11.
Гарасим'юк Марія Василівна
05 жовтня 2026
12.
Ногтенко Наталя Юріївна
05 жовтня 2026
13.
Михайленко Світлана Дмитрівна
05 жовтня 2026
14.
Купренко Олеся Сананівна
05 жовтня 2026
15.
Усенко Наталія Сергіївна
05 жовтня 2026
16.
Манолій Анна Юріївна
05 жовтня 2026
17.
Савченко Владислава Валентинівна
05 жовтня 2026
18.
Цимбал Едуард Григорійович
05 жовтня 2026
19.
Панченко Маргарита Борисівна
05 жовтня 2026
20.
Винтоник Софія Іванівна
05 жовтня 2026
21.
Кожемяка Юлія Павлівна
05 жовтня 2026
22.
Мушка Марія Віталіївна
05 жовтня 2026
23.
Вшивкова Дар'я Андріївна
05 жовтня 2026
24.
Кореновська Софія Іванівна
05 жовтня 2026
25.
Курніцька Анастасія Василівна
05 жовтня 2026
26.
Зацерковний Микита Олександрович
05 жовтня 2026
27.
Бориско Інна Андріївна
05 жовтня 2026
28.
Олійник Ірина Іванівна
05 жовтня 2026
29.
Свиридюк Яна Станіславівна
05 жовтня 2026
30.
Симчук Анна Русланівна
05 жовтня 2026
214
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 92 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.