Про присвоєння звання Героя України (посмертно) старшому солдату Демʼянюку. Роману Леонідовичу

Шановний пане Президенте України!

Я, дружина загиблого Захисника України, звертаюся до Вас із проханням розглянути петицію щодо присвоєння найвищої державної нагороди — звання «Герой України» (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка» — моєму чоловікові, люблячому батькові, дорогому сину та відданому побратиму, старшому солдату Дем’янюку Роману Леонідовичу, 02 серпня 2003 року народження.

Роман народився та виріс на Вінниччині, у селі Скала. З початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації він став на захист України, її незалежності, суверенітету та територіальної цілісності.

05 жовтня 2022 року Роман був призваний на військову службу під час мобілізації Вінницьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

На момент загибелі Роман проходив військову службу у військовій частині А2980, де виконував обов’язки оператора безпілотних літальних апаратів 5 екіпажу безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів.

У 2024 році під час проходження військової служби та виконання бойового завдання на Донецькому напрямку Роман потрапив у ворожу замітку та отримав поранення в ділянку правої задньої частини плеча в районі лопатки. У зв’язку з отриманим пораненням він проходив лікування, перебував у госпіталі та проходив реабілітацію.

Після отриманого поранення Роман був списаний із виконання бойових завдань на цей період. Однак після лікування та відновлення він повернувся до військової служби й продовжив виконувати свій військовий обов’язок. Попри пережите поранення та його наслідки, Роман знову став до служби поруч зі своїми побратимами та продовжив виконувати бойові завдання із захисту України.

Під час виконання військового обов’язку Роман перебував в умовах постійної небезпеки та використовував індивідуальний засіб захисту.

19 вересня 2026 року під час виконання чергового бойового завдання Роман перебував на позиції військової частини А2980 у районі населеного пункту Райполе Синельниківського району Дніпропетровської області.

Під час виконання військової служби, пов’язаної із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, противником було застосовано керовану авіаційну бомбу (КАБ). Унаслідок прямого влучання ворожого КАБу по позиції військової частини А2980 старший солдат Дем’янюк Роман Леонідович загинув 19 вересня 2026 року.

Роману назавжди залишилося 23 роки.

Роман був не лише військовослужбовцем. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, сином і надійним побратимом.

Його загибель стала непоправною втратою для всієї родини. Без коханого чоловіка залишилася дружина, а без люблячого та турботливого батька — його маленький трирічний син Богдан.

Для батьків Роман назавжди залишиться їхнім сином, для дружини — коханим чоловіком, для маленького сина — татом, пам’ять про якого житиме в його серці все життя. Для побратимів він назавжди залишиться Захисником, який разом із ними виконував свій військовий обов’язок.

Особливо важливо, що після тяжкого поранення у 2024 році, лікування та реабілітації Роман не залишив військову службу. Він повернувся до виконання військового обов’язку та продовжив захищати Україну, перебуваючи поруч зі своїми побратимами.

До останнього дня свого життя Роман залишався вірним військовій присязі, своїм побратимам та Україні.

19 вересня 2026 року він віддав найдорожче — своє життя — захищаючи Україну.

Його військовий шлях, мужність, відданість військовому обов’язку, повернення до служби після отриманого поранення та загибель під час виконання бойового завдання є свідченням його самовідданого служіння Українському народові.

ПРОСИМО:

Присвоїти Дем’янюку Роману Леонідовичу, старшому солдату Збройних Сил України, військовослужбовцю військової частини А2980, звання «Герой України» (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка» — за особисту мужність і героїзм, виявлені під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, відданість військовій присязі та самовіддане служіння Українському народові.

Просимо гідно вшанувати пам’ять нашого Захисника, який до останнього виконував свій військовий обов’язок та віддав життя за Україну, заради майбутнього своєї родини, свого маленького сина та мирного життя українського народу.

Вічна пам’ять і слава Захиснику України!

Слава Україні!