Присвоїти головному сержанту Синявському Максиму Володимировичу звання «Герой України» (посмертно) за виняткову мужність і героїзм, проявлені під час захисту України, виконання бойових завдань у надзвичайно складних умовах, порятунок поранених побратимів, прийняття командування групою після загибелі командира та організацію виходу військовослужбовців з оточення, а також за відданість військовій присязі та самовіддане служіння Україні до останнього дня життя.

Шановний пане Президенте України!

Звертаюся до Вас із проханням розглянути питання щодо присвоєння найвищої державної нагороди — звання «Герой України» (посмертно) — моєму братові, головному сержанту механізованого батальйону військової частини А1815 Синявському Максиму Володимировичу, 09.03.1996 року народження.

Із перших місяців повномасштабного вторгнення Максим став на захист України та віддано виконував свій військовий обов’язок, беручи участь у бойових діях на найскладніших напрямках фронту.

З початком повномасштабного вторгнення Максим долучився до ТРО м. Біла Церква. Згодом підписав контракт та з вересня 2022 року по липень 2023 року у складі військової частини А0641 безпосередньо брав участь у бойових діях на посаді водія мінометного відділення, захищаючи населені пункти Сіверськодонецького району та місто Лисичанськ Луганської області.

Із квітня 2024 року продовжив службу у військовій частині А1815 — 1-й окремій важкій механізованій Сіверській бригаді. Обіймав посаду командира гранатомета протитанкового взводу, а згодом — головного сержанта 2-го механізованого батальйону.

У складі підрозділу Максим брав участь у бойових діях поблизу населених пунктів Сіверськ, Старомайорське, Богоявленка, а також Комаровка Курської області російської федерації.

Героїчні епізоди та виняткові прояви мужності

Бої за н.п. Комаровка, Курська область, серпень–вересень 2024 року.

Виконуючи обов’язки командира екіпажу бойової броньованої машини HMMWV, Максим брав участь у штурмових діях та евакуації поранених військовослужбовців.

Після ураження автомобіля FPV-дронами та ПТРК він, незважаючи на небезпеку, зумів доставити поранених до місця зосередження.

Згодом Максим разом із групою опинився в оточенні під постійними атаками переважаючих сил противника. Протягом двох тижнів група відбивала ворожі штурми. Незважаючи на власне поранення, Максим під прикриттям ночі виходив на пошуки води для тяжкопоранених побратимів.

Після загибелі командира групи Максим прийняв командування на себе, організував оборону та продовжив керувати діями підрозділу. У результаті йому вдалося втримати оборону та особисто вивести більшість побратимів з оточення через прорив.

Бої за н.п. Богоявленка, Донецька область, жовтень 2024 року.

Перебуваючи у складі розрахунку СПГ-9 на позиції ВП «БУМЕРАНГ», Максим із закритих вогневих позицій знищив близько 20 військовослужбовців противника та сприяв знищенню двох кулеметних точок ворога.

Після того як СПГ-9 було знищено внаслідок мінометного обстрілу, Максим вступив у стрілецький бій зі штурмовими групами противника.

Під час мінометного накриття він отримав тяжку травму — перелом ноги. Незважаючи на отримане поранення та сильний біль, Максим особисто виніс під обстрілом пораненого побратима до точки евакуації.

За проявлену мужність та ці дії командуванням батальйону Максим був представлений до нагородження орденом «За мужність» III ступеня.

Державні та військові відзнаки

За час проходження військової служби Максим був відзначений:

відзнакою Президента України «За оборону України» відповідно до Указу Президента України від 05.08.2022 № 559/2022;
представлений до нагородження орденом «За мужність» III ступеня у 2024 році;
відзнакою командира 1 ОВМБр «За зразкову службу» відповідно до наказу від 27.10.2025 № 227/в/1;
подяками командування за високий професіоналізм, сумлінне виконання військового обов’язку та відмінну бойову підготовку.

Тяжкі бойові умови, численні контузії та поранення, отримані під час запеклих боїв за свободу та незалежність України, суттєво підірвали здоров’я Максима.

25 травня 2026 року під час проходження військової служби серце Синявського Максима Володимировича зупинилося у КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова» у місті Дніпро.

Згідно з офіційним сповіщенням військової частини А1815, смерть Максима пов’язана з виконанням обов’язків військової служби.

Протягом служби Максим проявив себе як мужній військовослужбовець, командир і побратим, який неодноразово ризикував власним життям заради порятунку інших. Він виконував бойові завдання у надзвичайно складних умовах, отримував поранення, але продовжував захищати Україну та своїх побратимів.

Його військовий шлях — це приклад мужності, самовідданості, відповідальності та вірності військовій присязі.

Прошу Вас розглянути питання щодо присвоєння Синявському Максиму Володимировичу звання «Герой України» (посмертно) — як найвищої державної відзнаки за особисту мужність, героїзм, самовідданість та визначний внесок у захист України.

Для нашої родини це стане не лише вшануванням пам’яті Максима, а й офіційним визнанням його служби, подвигу та жертовності заради України.

Вічна пам’ять і шана Герою!

Слава Україні!