Прошу присвоїти звання Героя України (посмертно) старшому матросу Пукаю Олегу Сергійовичу, 14.11.1995 року народження, який загинув 11.12.2022 року під час виконання бойового завдання, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Про присвоєння звання Героя України (посмертно) Пукаю Олегу Сергійовичу

Шановний пане Президенте України!

Просимо Вас розглянути питання щодо присвоєння найвищого державного звання Герой України (посмертно) старшому матросу Пукаю Олегу Сергійовичу, 14 листопада 1995 року народження, уродженцю міста Кілія Одеської області.

З початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації Олег став на захист України. 2 березня 2022 року він був призваний на військову службу за мобілізацією та проходив службу у військовій частині А2613 на посаді стрільця-санітара 2 взводу морської піхоти 2 роти морської піхоти.

Олег Сергійович безпосередньо брав участь у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту її незалежності, територіальної цілісності та безпеки українського народу в умовах збройної агресії Російської Федерації.

1 жовтня 2022 року під час бойових дій Олег отримав вогнепально-осколкове поранення. Медичними документами зафіксовано поранення м’яких тканин обличчя, щелепної ділянки та наявність металевого уламка. Він проходив лікування у медичних закладах.

Однак пережите бойове поранення не стало для Олега причиною відмовитися від свого обов’язку перед Україною. Після лікування він продовжив військову службу та повернувся до виконання бойових завдань.

Цей факт особливо свідчить про його мужність, стійкість, силу духу та відданість своїм побратимам і Батьківщині.

11 грудня 2022 року, лише через два місяці після отриманого бойового поранення, під час виконання чергового бойового завдання Олег прийняв свій останній бій.

Під час штурму ворожих позицій у районі населеного пункту Водяне Очеретинської селищної громади Донецької області старший матрос Пукай Олег Сергійович отримав вибухову травму та численні поранення, несумісні з життям.

Офіційними військовими та військово-медичними документами підтверджено, що отримані Олегом травми та поранення, які призвели до його загибелі, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби та захистом Батьківщини.

Олегу було лише 27 років.

За цими кількома рядками офіційних документів — життя молодої людини, яка стала на захист своєї країни, пройшла через бойові дії, отримала поранення, лікувалася і знову повернулася до своїх побратимів та виконання військового обов’язку.

Він міг зупинитися після поранення. Але продовжив служити.

Він залишився вірним військовій присязі та Україні до останнього дня свого життя.

11 грудня 2022 року Олег віддав найцінніше — власне життя — за свободу та незалежність України.

Для матері, рідних, друзів, побратимів і земляків Олег назавжди залишиться Захисником, який у найважчий для держави час став на її оборону і до останнього виконував свій військовий обов’язок.

Його бойовий шлях, мужність, стійкість після отриманого поранення, повернення до служби та найвища жертва заради України заслуговують на гідне державне визнання.

Шановний пане Президенте!

Просимо Вас вшанувати пам’ять Захисника України та присвоїти старшому матросу ПУКАЮ Олегу Сергійовичу звання Героя України (посмертно).

Ця нагорода не поверне матері сина, а рідним і друзям — близьку людину. Але вона стане найвищим державним визнанням його мужності, відданості Україні та ціни, яку він заплатив за наше право жити у вільній державі.

Ми хочемо, щоб ім’я Олега Пукая пам’ятали не лише його родина, друзі, побратими та земляки.

Ми хочемо, щоб його пам’ятала Україна.

Вічна пам’ять і шана Захиснику України Пукаю Олегу Сергійовичу!