ПРИСВОЇТИ ЗВАННЯ «ГЕРОЙ УКРАЇНИ» (ПОСМЕРТНО) КАРГІНУ АНДРІЮ МИКОЛАЙОВИЧУ

ПРОСИМО ПРИСВОЇТИ ЗВАННЯ «ГЕРОЙ УКРАЇНИ» (ПОСМЕРТНО) КАРГІНУ АНДРІЮ МИКОЛАЙОВИЧУ

Каргін Андрій Миколайович, 1986 року народження, — солдат, інспектор прикордонної служби 2 категорії — водій третього відділення активних дій прикордонної застави активних дій відділу прикордонної служби (тип С) розвідки 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, військової частини 9937.

Андрій Миколайович був люблячим чоловіком та батьком. У нього залишилися дружина та четверо дітей — троє синів і донечка. Він мав сім’ю, яку любив, дім, до якого міг повертатися, і людей, заради яких хотілося жити.

Та коли Україна опинилася перед найбільшим випробуванням, Андрій Миколайович добровільно обрав шлях захисника. Він свідомо став на захист своєї держави, знаючи, що військова служба в умовах війни — це щоденний ризик для життя.

Його рішення було особливо важким, адже за його спиною була не порожнеча, а ціла родина. Дружина, діти, близькі люди чекали його вдома. Він знав, що кожен день на службі може бути останнім, але все одно зробив крок уперед.

Андрій пішов захищати Україну не тому, що йому не було чого втрачати. Навпаки — йому було що втрачати найбільше. Він мав людей, яких любив, і майбутнє, яке хотів прожити разом із ними. Але він розумів, що якщо Україну не захищати сьогодні, завтра його сім’я та мільйони інших українців можуть втратити можливість жити у власній вільній державі.

Він обрав захищати свою землю, свою державу та майбутнє тих, кого любив.

Свою службу Андрій Миколайович проходив у Державній прикордонній службі України, у підрозділі активних дій та розвідки. Він виконував військові завдання в умовах повномасштабної війни, залишаючись вірним військовій присязі та своєму обов’язку перед Україною.

24 вересня 2026 року життя Андрія Миколайовича обірвалося під час виконання військового обов’язку із захисту України.

Його загибель стала величезною втратою для дружини, дітей, рідних, друзів та побратимів. Для них він назавжди залишиться не лише військовослужбовцем і захисником, а передусім чоловіком, батьком, рідною та близькою людиною.

Дружина втратила чоловіка, діти — батька. Але разом із болем від втрати вони назавжди нестимуть у собі пам’ять про людину, яка зробила свій вибір і до кінця залишилася вірною Україні.

Андрій Миколайович не шукав легшого шляху. Він добровільно взяв на себе відповідальність захищати державу та людей, які залишалися за його спиною. Він знав ціну війни, але не відмовився від свого обов’язку.

Його останній вибір був вибором на користь України.

Він віддав найдорожче — власне життя — за можливість для інших українців жити, працювати, виховувати дітей та будувати майбутнє у своїй незалежній державі.

Для його родини присвоєння звання «Герой України» стане не просто державною нагородою. Це буде визнанням державою того шляху, який він пройшов, його служби, мужності та жертовності.

Це буде знаком того, що Україна пам’ятає тих, хто віддав за неї своє життя.

Ми просимо гідно вшанувати пам’ять Каргіна Андрія Миколайовича та присвоїти йому звання «Герой України» (посмертно) — за особисту мужність, самовідданість, відданість військовій присязі, захист незалежності та територіальної цілісності України.

Андрій Миколайович зробив свій вибір добровільно.
Він пішов захищати Україну, знаючи, що вдома на нього чекає родина.
І він не повернувся.

Його життя обірвалося, але його ім’я та пам’ять про його подвиг мають залишитися назавжди.

Просимо Президента України присвоїти Каргіну Андрію Миколайовичу звання «Герой України» (посмертно).