Прошу присвоїти звання Герой України (посмертно) Батишеву Сергію Володимировичу за мужність, героїзм, самовіддане служіння Українському народові та захист незалежності й територіальної цілісності України.

Шановний пане Президенте України!
Я, Юзвінська Ольга Сергіївна, донька загиблого Захисника України Батишева Сергія Володимировича, звертаюся з проханням присвоїти моєму батькові звання Героя України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка» — за мужність, відвагу, самовідданість, вірність військовій присязі та захист незалежності й територіальної цілісності України.
Батишев Сергій Володимирович, 01 березня 1981 року народження, проживав у місті Фастів Київської області. Був головним сержантом за мобілізацією військової частини 3066 Національної гвардії України.
За життя мій батько був справедливим, добрим та турботливим чоловіком і батьком. Разом із дружиною, Батишевою Наталією Петрівною, він виховав двох дітей — сина Батишева Володимира Сергійовича та доньку Юзвінську (Батишеву) Ольгу Сергіївну.
Для нас він був людиною, на яку завжди можна було покластися. Він був відважним, щирим, добрим і завжди готовим прийти на допомогу. Його життєвим принципом було не залишатися осторонь, коли комусь потрібна допомога.
Після початку повномасштабної війни мій батько виконував свій військовий обов’язок та захищав Україну.
Відповідно до довідки військової частини 3066 від 04 грудня 2024 року №749, Сергій Володимирович безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України.
Документально підтверджено його участь у зазначених заходах у періоди:
з 29.04.2022 по 09.06.2022;
з 04.11.2022 по 02.02.2023;
з 13.07.2023 по 27.11.2023;
з 13.12.2023 по 22.01.2024;
з 22.02.2024 по 09.06.2024;
з 25.06.2024 по 11.09.2024;
з 13.09.2024 по 01.11.2024.
Виконуючи свій військовий обов’язок, він перебував у складі відповідних оперативно-тактичних угруповань та безпосередньо брав участь у заходах із захисту України.
03 березня 2026 року мій батько загинув.
Згідно з Постановою №6 Медичного центру Національної гвардії України від 23.07.2026, Сергій Володимирович отримав вибухову травму, яка призвела до смерті.
Для нашої родини немає слів, які могли б описати біль від втрати чоловіка та батька. Але ми хочемо, щоб його ім’я назавжди залишилося в історії України як ім’я людини, яка не залишила свій обов’язок перед державою та до кінця служила Україні.
Мій батько віддав своє життя за те, щоб Україна залишалася вільною та незалежною, а його діти могли жити на своїй землі.
Для мене він назавжди залишиться не просто Захисником України — він залишиться моїм татом, людиною, яка вчила мене бути чесною, справедливою, сильною та завжди допомагати іншим.
Як донька, я прошу Вас гідно вшанувати подвиг мого батька та присвоїти Батишеву Сергію Володимировичу звання Героя України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Це звання стане не лише державною відзнакою його служби та мужності, а й символом вдячності держави людині, яка віддала за Україну найдорожче — власне життя.
Вічна пам’ять і шана Батишеву Сергію Володимировичу — Захиснику України, люблячому чоловікові, батькові та нашому Герою.
Слава Україні! ????????