Присвоєння звання Герой України (посмертно) Сові Василю Володимировичу

Президенту України

Про присвоєння звання «Герой України» (посмертно) Сові Василю Володимировичу

Шановний пане Президенте України!

Ми, родина Сови Василя Володимировича, звертаємося до Вас із проханням присвоїти нашому рідному звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) за мужність, героїзм, самопожертву та порятунок побратимів ціною власного життя під час захисту України.

Сова Василь Володимирович народився 17 квітня 1998 року в маленькому селі Польове Чернігівської області. Він був людиною, яку ми любили, якою дорожили й на яку завжди могли покластися. Спокійний, надійний, щирий — таким Василь назавжди залишиться в наших серцях. Він був люблячим сином і братом, вірним другом, людиною, чиї вчинки говорили більше, ніж слова.

Василь проходив військову службу на посаді навідника 4-го десантно-штурмового відділення 3-го десантно-штурмового взводу 10-ї десантно-штурмової роти 3-го десантно-штурмового батальйону військової частини А2582.

17 жовтня 2023 року в районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області Василь загинув, рятуючи своїх побратимів.

У той день обірвалося молоде життя, сповнене планів, надій і майбутнього. Для України він був воїном, який виконував свій обов’язок. Для побратимів — надійним товаришем, а для нас — рідним сином, братом і частиною нашої душі.

Найважче для родини — усвідомлювати, що людина, яку ми так любили, більше не переступить поріг рідного дому, не заговорить своїм спокійним голосом, не усміхнеться, не обійме. Жодні слова не здатні передати біль утрати. Цей біль залишиться з нами назавжди. Але разом із ним житиме й безмежна гордість за Василя, за його мужність, людяність і вірність тим, хто був поруч.

Василь віддав своє життя, рятуючи інших. Його вчинок — це приклад справжньої самопожертви, побратимства та відданості Україні. Навіть перед обличчям смертельної небезпеки він залишився вірним своїм принципам і людям, з якими пліч-о-пліч захищав рідну землю.

Ми не можемо змінити того, що сталося, і не можемо повернути нашого Василя. Але ми можемо боротися за те, щоб його подвиг був належно визнаний, а ім’я назавжди залишилося серед імен Героїв України.

Для нашої родини ця петиція — не просто звернення. Це голос нашого болю, нашої любові, нашої вдячності та нашого прагнення до справедливості. Ми хочемо, щоб подвиг Василя пам’ятали не лише його рідні й побратими, а й майбутні покоління українців.

Просимо Вас, пане Президенте України, присвоїти Сові Василю Володимировичу звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) за особисту мужність, героїзм, самопожертву та порятунок побратимів ціною власного життя під час захисту незалежності й територіальної цілісності України.

Ми просимо про це не лише як родина, яка втратила найдорожче, а і як люди, які вірять, що подвиги українських захисників мають бути гідно вшановані державою.

Наш Василь назавжди залишиться для нас люблячим сином, братом, надійним другом і Героєм, яким ми пишаємося. Його життя обірвалося, але його мужність, доброта та пам’ять про його подвиг житимуть у наших серцях.

Він назавжди наш. Назавжди в нашій пам’яті. Назавжди Герой України.

З глибокою повагою та надією,

родина Сови Василя Володимировича.

Вічна пам’ять і шана Захиснику України!

Герої не вмирають! Слава Україні!