№22/271406-еп
Прошу присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) матросу Збройних Сил України Форощуку Олександру Миколайовичу
Автор (ініціатор): Форощук Юлія Олександрівна
Дата оприлюднення: 12 жовтня 2026
Пане Президенте!
Звертаюся до Вас із проханням розглянути петицію та присвоїти найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно) — мужньому захиснику, відданому сину своєї Батьківщини, матросу Збройних Сил України Форощуку Олександру Миколайовичу.
Олександр Миколайович народився 27 серпня 1987 року в селі Коробки Херсонської області. Там він навчався, жив та працював агрономом. Олександр безмежно любив українську землю, плекав її та мріяв і надалі вирощувати хліб після Перемоги. Проте повномасштабне вторгнення зруйнувало мирні плани. Не бажаючи залишатися під гнітом загарбників, Олександр виїхав з окупації та вже у травні 2022 року добровільно вступив до лав захисників України.
Свій бойовий шлях Олександр розпочав у лавах 124-ї окремої бригади територіальної оборони, у складі якої самовіддано боронив рідний Херсонський напрямок, брав безпосередню участь у захисті стратегічно важливого Антонівського мосту та виконував надскладні й ризиковані завдання, переправляючись на окупований лівий берег Дніпра.
Згодом, демонструючи високу бойову готовність та мужність, він продовжив службу в елітних підрозділах української армії — спершу у складі 34-ї окремої бригади морської піхоти, а пізніше — у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Олександр пройшов найзапекліші бої на півдні країни, захищаючи кожен клаптик херсонської землі аж до 2025 року.
Після цього Олександра було переведено на один із найгарячіших та найважчих напрямків фронту — Донеччину. Там, під час виконання чергового бойового завдання із захисту територіальної цілісності України, матрос Олександр Форощук до останнього подиху тримав оборону та героїчно загинув 17.04.2025 року.
Олександр був людиною з великим серцем і світлою душу. Він мріяв про щасливе майбутнє у вільній Україні: мріяв про велику родину, про діток, яких так і не встиг народити, мріяв подорожувати світом та знову повернутися до улюбленої справи на рідній, звільненій Херсонщині. Він віддав найцінніше — своє життя, захищаючи наш спокій та право українського народу жити на своїй землі.
Форощук Олександр Миколайович є прикладом виняткової мужності, патріотизму, незламності духу та самопожертви. Його подвиг і внесок у оборону України заслуговують на найвище визнання від держави.
У зв’язку з цим, пане Президенте, просимо Вас присвоїти матросу Форощуку Олександру Миколайовичу звання Героя України (посмертно).
Вічна пам'ять і слава Герою! Слава Україні!
Звертаюся до Вас із проханням розглянути петицію та присвоїти найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно) — мужньому захиснику, відданому сину своєї Батьківщини, матросу Збройних Сил України Форощуку Олександру Миколайовичу.
Олександр Миколайович народився 27 серпня 1987 року в селі Коробки Херсонської області. Там він навчався, жив та працював агрономом. Олександр безмежно любив українську землю, плекав її та мріяв і надалі вирощувати хліб після Перемоги. Проте повномасштабне вторгнення зруйнувало мирні плани. Не бажаючи залишатися під гнітом загарбників, Олександр виїхав з окупації та вже у травні 2022 року добровільно вступив до лав захисників України.
Свій бойовий шлях Олександр розпочав у лавах 124-ї окремої бригади територіальної оборони, у складі якої самовіддано боронив рідний Херсонський напрямок, брав безпосередню участь у захисті стратегічно важливого Антонівського мосту та виконував надскладні й ризиковані завдання, переправляючись на окупований лівий берег Дніпра.
Згодом, демонструючи високу бойову готовність та мужність, він продовжив службу в елітних підрозділах української армії — спершу у складі 34-ї окремої бригади морської піхоти, а пізніше — у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Олександр пройшов найзапекліші бої на півдні країни, захищаючи кожен клаптик херсонської землі аж до 2025 року.
Після цього Олександра було переведено на один із найгарячіших та найважчих напрямків фронту — Донеччину. Там, під час виконання чергового бойового завдання із захисту територіальної цілісності України, матрос Олександр Форощук до останнього подиху тримав оборону та героїчно загинув 17.04.2025 року.
Олександр був людиною з великим серцем і світлою душу. Він мріяв про щасливе майбутнє у вільній Україні: мріяв про велику родину, про діток, яких так і не встиг народити, мріяв подорожувати світом та знову повернутися до улюбленої справи на рідній, звільненій Херсонщині. Він віддав найцінніше — своє життя, захищаючи наш спокій та право українського народу жити на своїй землі.
Форощук Олександр Миколайович є прикладом виняткової мужності, патріотизму, незламності духу та самопожертви. Його подвиг і внесок у оборону України заслуговують на найвище визнання від держави.
У зв’язку з цим, пане Президенте, просимо Вас присвоїти матросу Форощуку Олександру Миколайовичу звання Героя України (посмертно).
Вічна пам'ять і слава Герою! Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Бенюх Наталя Павлівна
13 жовтня 2026
2.
Сандюк Анна Олександрівна
13 жовтня 2026
3.
Савицька Олена Романівна
13 жовтня 2026
4.
Руденко Вікторія Вікторівна
13 жовтня 2026
5.
Демічева Олена Андріївна
13 жовтня 2026
6.
Гуменна Мар'яна Василівна
13 жовтня 2026
7.
Саділо Яна Володимирівна
13 жовтня 2026
8.
Чижиков Віктор Васильович
12 жовтня 2026
9.
Пилипей Марина Анатоліївна
12 жовтня 2026
10.
Москаленко Марина Олексіївна
12 жовтня 2026
11.
Круліковська Анастасія Олексіївна
12 жовтня 2026
12.
Рудяк Юлія Михайлівна
12 жовтня 2026
13.
Постолюк Вікторія Іванівна
12 жовтня 2026
14.
Гораніна Надія Михайлівна
12 жовтня 2026
15.
Смуляк Ганна Іванівна
12 жовтня 2026
16.
Мельниченко Людмила Сергіївна
12 жовтня 2026
17.
Ганич Вероніка Анатоліївна
12 жовтня 2026
18.
Малицька Оксана Миколаївна
12 жовтня 2026
19.
Філіпчук Орися Степанівна
12 жовтня 2026
20.
Іванчук Світлана Володимирівна
12 жовтня 2026
21.
Поліщук Олена Григорівна
12 жовтня 2026
22.
Данилів Тетяна Миколаївна
12 жовтня 2026
23.
Василюк Ірина Миколаївна
12 жовтня 2026
24.
Шимко Любов Миколаївна
12 жовтня 2026
25.
Задоя Світлана Миколаївна
12 жовтня 2026
26.
Кудра Ірина Миколаївна
12 жовтня 2026
27.
Пасічник Діана Олександрівна
12 жовтня 2026
28.
Черната Дарія Анатоліївна
12 жовтня 2026
29.
Бартошук Алла Олександрівна
12 жовтня 2026
30.
Поліщук Олександр Дмитрович
12 жовтня 2026
160
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 92 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.