№22/271504-еп
Просимо Президента України присвоїти Фоміну Миколі Івановичу звання Героя України колишній старший стрілець-оператор мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного зводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону, призваний Володимир-Волинським РТЦК та СП Волинської обласної зарахований до списків особового складу частини А1008(посмертно) за мужність, незламність, самопожертву та вірність українському народові. Його подвиг, відданість Батьківщині та боротьба за свободу й незалежність України заслуговують на найвищу державну нагороду. Просимо гідно вшанувати пам’ять Героя, який віддав найдорожче заради нашого майбутнього та мирного життя наступних поколінь.
Автор (ініціатор): Фоміна Дарина Миколаївна
Дата оприлюднення: 16 жовтня 2026
Петиція про присвоєння звання Героя України (посмертно) Фоміну Миколі Івановичу
Фомін Микола Іванович, народився 21 травня 1983 року. З 2015 року пішов захищати Україну . А 4 серпня 2023 року зник безвісти внаслідок ворожого обстрілу поблизу населеного пункту Вільшана Куп’янського району Харківської області.
Довгі роки рідні жили між болем і надією, вірили, чекали, молилися та сподівалися на диво. Найбільше чекали двоє його дітей, які до останнього вірили, що їхній тато живий і колись повернеться додому. Вони так хотіли знову обійняти його, почути рідний голос і сказати найважливіше слово — «тато».
Але 2 вересня 2026 року Миколу поховали в рідному селі Мовники. Разом із ним у землю лягла частина сердець тих, хто чекав на його повернення. Залишилася мама, для якої він назавжди буде сином, залишилися діти, які ростимуть без батьківських обіймів, без його порад і підтримки.
Микола також хотів жити. Хотів бачити, як ростуть його діти, як вони дорослішають, створюють власні сім’ї. Хотів побачити своїх онуків, обіймати їх, радіти кожній миті поруч із рідними. У нього були мрії, плани й ціле життя попереду. Та жорстока війна забрала в нього можливість здійснити все задумане.
За кожним Захисником стоїть людська доля, родина, яка любить, чекає і пам’ятає. За кожним ім’ям — життя, яке мало тривати, діти, які заслуговували на те, щоб зростати поруч із татом, і мама, яка ніколи не перестане сумувати за сином.
Ми просимо присвоїти Фоміну Миколі Івановичу звання Героя України (посмертно) за мужність, самопожертву, вірність Україні та виконання військового обов’язку під час захисту нашої держави.
Це прохання — не лише про нагороду. Це про шану до людини, яка стала частиною боротьби українського народу за свободу. Про пам’ять, яку не має стерти час. Про визнання його внеску та жертовності.
Нехай його ім’я буде гідно вшановане державою, а його діти знатимуть, що їхній тато — людина, якою можна пишатися. Що він не забутий. Що його життя, його служба та його ім’я мають значення для України.
Просимо підтримати петицію та віддати належну шану Фоміну Миколі Івановичу.
Він хотів жити. Хотів бути поруч із дітьми, бачити, як ростуть його онуки, радіти простим сімейним моментам. Але війна обірвала його життєвий шлях. Тепер наш обов’язок — зберегти пам’ять про нього та гідно вшанувати його ім’я.
Вічна пам’ять і шана Захиснику України.
Фомін Микола Іванович, народився 21 травня 1983 року. З 2015 року пішов захищати Україну . А 4 серпня 2023 року зник безвісти внаслідок ворожого обстрілу поблизу населеного пункту Вільшана Куп’янського району Харківської області.
Довгі роки рідні жили між болем і надією, вірили, чекали, молилися та сподівалися на диво. Найбільше чекали двоє його дітей, які до останнього вірили, що їхній тато живий і колись повернеться додому. Вони так хотіли знову обійняти його, почути рідний голос і сказати найважливіше слово — «тато».
Але 2 вересня 2026 року Миколу поховали в рідному селі Мовники. Разом із ним у землю лягла частина сердець тих, хто чекав на його повернення. Залишилася мама, для якої він назавжди буде сином, залишилися діти, які ростимуть без батьківських обіймів, без його порад і підтримки.
Микола також хотів жити. Хотів бачити, як ростуть його діти, як вони дорослішають, створюють власні сім’ї. Хотів побачити своїх онуків, обіймати їх, радіти кожній миті поруч із рідними. У нього були мрії, плани й ціле життя попереду. Та жорстока війна забрала в нього можливість здійснити все задумане.
За кожним Захисником стоїть людська доля, родина, яка любить, чекає і пам’ятає. За кожним ім’ям — життя, яке мало тривати, діти, які заслуговували на те, щоб зростати поруч із татом, і мама, яка ніколи не перестане сумувати за сином.
Ми просимо присвоїти Фоміну Миколі Івановичу звання Героя України (посмертно) за мужність, самопожертву, вірність Україні та виконання військового обов’язку під час захисту нашої держави.
Це прохання — не лише про нагороду. Це про шану до людини, яка стала частиною боротьби українського народу за свободу. Про пам’ять, яку не має стерти час. Про визнання його внеску та жертовності.
Нехай його ім’я буде гідно вшановане державою, а його діти знатимуть, що їхній тато — людина, якою можна пишатися. Що він не забутий. Що його життя, його служба та його ім’я мають значення для України.
Просимо підтримати петицію та віддати належну шану Фоміну Миколі Івановичу.
Він хотів жити. Хотів бути поруч із дітьми, бачити, як ростуть його онуки, радіти простим сімейним моментам. Але війна обірвала його життєвий шлях. Тепер наш обов’язок — зберегти пам’ять про нього та гідно вшанувати його ім’я.
Вічна пам’ять і шана Захиснику України.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Костюк Анастасія Сергіївна
17 жовтня 2026
2.
Максимук Анна Михайлівна
17 жовтня 2026
3.
Керстюк Марина Вячеславівна
17 жовтня 2026
4.
Мартинюк Богдан Миколайович
17 жовтня 2026
5.
Фоміна Вікторія Миколаївна
17 жовтня 2026
6.
Борис Неоніла Андріївна
17 жовтня 2026
7.
Коваль Оксана Вікторівна
17 жовтня 2026
8.
Білецький Ігор Михайлович
17 жовтня 2026
9.
Шилюк Катерина Володимирівна
17 жовтня 2026
10.
Стефанська Тетяна Сергіївна
17 жовтня 2026
11.
Основа Єлизавета Олександрівна
17 жовтня 2026
12.
Дзендзюра Марія Миколаївна
17 жовтня 2026
13.
Мунчанова Анна Миколаївна
17 жовтня 2026
14.
Федончук Юлія Андріївна
17 жовтня 2026
15.
Крась Оксана Анатоліївна
16 жовтня 2026
16.
Чепига Тетяна Василівна
16 жовтня 2026
17.
Харенко Марія Сергіївна
16 жовтня 2026
18.
Ткаченко Оксана Леонідівна
16 жовтня 2026
19.
Праслова Ольга Анатоліївна
16 жовтня 2026
20.
Шафранюк Вікторія Миколаївна
16 жовтня 2026
21.
Кінащук Тетяна Валеріївна
16 жовтня 2026
22.
Дацюк Мар'яна Валентинівна
16 жовтня 2026
23.
Кравчук Валерія Олександрівна
16 жовтня 2026
24.
Рудь Тетяна Миколаївна
16 жовтня 2026
25.
Журавльов Ігор Олександрович
16 жовтня 2026
26.
Додюк Андрій Миколайович
16 жовтня 2026
27.
Олійник Сергій Миколайович
16 жовтня 2026
28.
Корнелюк Валерія Олександрівна
16 жовтня 2026
29.
Єрмаков Марк Сергійович
16 жовтня 2026
30.
Олійник Тетяна Володимирівна
16 жовтня 2026
144
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 92 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.