Присвоєння звання Герой України ( посмертно)

ПЕТИЦІЯ
Президенту України
Щодо присвоєння звання Герой ( посмертно) солдату Панасюку Руслану Сергійовичу
Шановний пане Президенте України!
Я Прищ Олександр Петрович,прошу Вас присвоїти моєму товаришу найвище державне звання – Герой України (посмертно) – за особисту мужність, самовідданість, незламність духу, вірність військовій присязі та багаторічне віддане служіння Українському народові, проявлені під час захисту державного суверенітету й територіальної цілісності України.
Руслан Панасюк присвятив військовій службі значну частину свого життя. Він не шукав легкого шляху, не відступив перед небезпекою і залишився вірним Україні навіть тоді, коли служба вимагала найважчих рішень і особистої жертовності.
Мій товариш народився 17 червня 1993 року в селі Цибулів Уманського району Черкаської миобласті.
З дитинства Руслан був спокійним, стриманим, уважним і відповідальним. Згодом ці якості стали йому в пригоді у військовій службі.

Перший бойовий досвід Руслан здобув під час антитерористичної операції на сході України. З початком повномасштабного російського вторгнення його служба перетворилася на щоденну боротьбу за життя людей, безпеку рідної землі та незалежність України.
Коли російські війська перетнули державний кордон України Руслан приєднався до війську.
За сумлінне виконання службових обов’язків, мужність, рішучість і героїзм Руслан неодноразово отримував грамоти та подяки від командування. Він здобув повагу побратимів як надійний, дисциплінований, витриманий і справедливий військовослужбовець.
Його знання, уважність, витримка та вміння діяти в складних обставинах були важливими для виконання бойових завдань.
Для Руслана військова служба ніколи не була лише роботою. Він був відданим побратимом, який розумів ціну взаємної підтримки та відповідальності за тих, хто поруч. Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новопавлівка Краматорського району Донецької області Руслан Панасюк загинув прикриваючи собою побратима.
Він, як завжди, був небагатослівним і стриманим, але залишався люблячим сином, братом і турботливою людиною для своєї родини. Про службу та бойові завдання майже не розповідав, посилаючись на вимоги конфіденційності. За зовнішнім спокоєм стояли незламна воля, ненависть до ворога, який прийшов на українську землю, і рішучість продовжувати боротьбу.
Для нас, його рідних, Руслан назавжди залишиться сином, братом, вірним побратимом якого ми любили, чекали й сподівалися побачити знову. Для побратимів він залишиться надійним воїном.
Прошу Вас, пане Президенте України, підтримати цю петицію та присвоїти звання Герой України (посмертно) військовослужбовцю Старшому- заправнику машин 2 автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення (в/ч А5127) солдату Панасюку Руслану Сергійовичу , присвоїти звання Герой України ( посмертно).
Він віддав життя за Україну. Просимо гідно вшанувати його подвиг.
З повагою та надією
Прищ Олександр Петрович побратим захисника України
Панасюка Руслана Сергійовича.