Просимо Президента України присвоїти найвище державне звання — Герой України (посмертно) Шелюку Ігорю Вікторовичу, позивний «Шальний», який віддав своє життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність України. Ігор був мужнім Захисником, який до останнього подиху виконував свій військовий обов’язок. Він віддав найдорожче — власне життя, щоб українські діти могли зростати під мирним небом, а наша держава мала майбутнє. На нього вдома чекали дружина та дві маленькі донечки,тато, мама,та сестри для яких він був цілим світом. Його мрія — добудувати дім, у якому його діти житимуть у мирній країні, назавжди залишиться символом його любові до родини та України. Просимо гідно вшанувати подвиг Ігоря, його мужність, самопожертву та відданість українському народові, присвоївши йому звання Героя України посмертно.

ПЕТИЦІЯ

Про присвоєння звання Героя України (посмертно) Шелюку Ігорю Вікторовичу, позивний «Шальний»

Ми, громадяни України, звертаємося до Президента України з проханням присвоїти найвище державне звання — Герой України (посмертно) Шелюку Ігорю Вікторовичу, старшому солдату 148-ї окремої артилерійської бригади, який віддав своє життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави.

Ігор Шелюк народився в селі Клочки на Житомирщині, проживав у селі Латаші. Свідомо підписавши контракт, він став на захист рідної землі та українського народу, обравши шлях воїна, який щодня ризикував власним життям заради майбутнього України.

Під час військової служби Ігор спочатку виконував бойові завдання на гарматі, а згодом став оператором безпілотних літальних апаратів. Керував FPV-дронами, Mavic та ударними безпілотниками «Вампір». Його робота допомагала артилерії виявляти ворожу техніку й живу силу противника на найгарячіших ділянках фронту. Він сумлінно виконував бойові завдання, виявляв мужність, стійкість і відданість побратимам та військовій присязі.

Поблизу села Охотниче Дніпропетровської області Ігор зазнав важкого поранення. Протягом двох днів лікарі боролися за його життя, однак 26 лютого 2026 року його серце зупинилося. Йому навіки 26.Україна втратила мужнього воїна, а його родина — найдорожчу людину.

За образом сильного та незламного Захисника стояла людина з великим серцем — люблячий син, чоловік, батько, брат, кум, друг і побратим. Він мав мрії, плани та бажання жити, будувати майбутнє й виховувати своїх дітей у вільній та мирній Україні. Найбільшим його скарбом були дружина та дві маленькі донечки.

Сьогодні його дружина живе з болем втрати коханого чоловіка, батьки оплакують сина, сестри — брата, а побратими пам’ятають вірного товариша, з яким ділили небезпеку та відповідальність на передовій. Дві маленькі донечки зростатимуть без батьківських обіймів, без його голосу та підтримки. Проте вони назавжди матимуть право пишатися своїм татом, який став на захист України та віддав за неї найдорожче — власне життя.

Подвиг Ігоря — це приклад мужності, самопожертви, незламності духу та справжнього патріотизму. Він виконував свій військовий обов’язок, захищаючи український народ, рідну землю та право майбутніх поколінь жити у вільній державі.

Ми переконані, що його відвага, відданість Україні та жертовність заслуговують на найвище державне визнання.

Просимо Президента України розглянути питання та присвоїти Шелюку Ігорю Вікторовичу звання Героя України посмертно за особисту мужність, самовіддане виконання військового обов’язку, захист державного суверенітету й територіальної цілісності України.

Він не повернеться додому, але назавжди залишиться у серцях рідних, у пам’яті побратимів, у долях своїх донечок і в історії боротьби українського народу за свободу.

Його життя обірвалося, але його подвиг не повинен бути забутим. Нехай його донечки завжди знають, що їхній тато був справжнім Захисником, який до останнього залишався вірним Україні.

Вічна пам’ять і шана Шелюку Ігорю Вікторовичу — воїну, який віддав своє життя за Україну.

Герої не вмирають!

Слава Україні! Героям слава!