Звернення до Президента України про присвоєння найвищої державної нагороди України Маляренко Тарасу Васильовича ,позивний (Маляр) 11.03.1983 року народження посмертно

ЕЛЕКТРОННА ПЕТИЦІЯ ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про присвоєння Маляренку Тарасу Васильовичу (Маляр) звання Герой України (посмертно)

Шановний пане Президенте України!

Ми, громадяни України, рідні, друзі, побратими та всі, хто шанує подвиг українських Захисників, звертаємося до Вас із проханням присвоїти Маляренку Тарасу Васильовичу звання Герой України (посмертно) за мужність, самовідданість, вірність військовій присязі та захист незалежності й територіальної цілісності нашої держави.

Тарас Маляренко народився 11 березня 1983 року у місті Вінниці. Його дитинство та юність минули у рідній Вінниці. Він навчався у школі №27, закінчив ВПТУ №11, здобувши професію автослюсаря легкових автомобілів.

Він був людиною праці, слова та честі. Щирий, добрий, працьовитий, завжди готовий прийти на допомогу. Саме таким Тараса пам’ятають рідні, друзі та побратими.

Коли Україна потребувала своїх захисників, Тарас не залишився осторонь. 17 березня 2022 року його було мобілізовано до лав Збройних Сил України. Він проходив службу у 379-му батальйоні територіальної оборони у званні головного сержанта,продовжив службу 121 бригаді 178 батальйону на Херсонщині. Згодом продовжив службу у військовій частині 7272, у складі 109-ї бригади, 106-го батальйону, де виконував бойові завдання як стрілець-гранатометник.

За оборону України Тарас був відзначений нагородою. Та найкраще про його характер свідчать не лише відзнаки, а й слова людей, які стояли з ним пліч-о-пліч. Побратими згадують, що він завжди підставляв своє плече, підтримував інших, допомагав усім, хто цього потребував. Він був тим, хто не відвертався від чужої біди, хто залишався поруч у важку хвилину. Такі люди стають опорою не лише для своїх родин, а й для всього військового братерства.

15 травня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Стара Миколаївка Краматорського району Донецької області, Тарас Маляренко загинув, захищаючи Україну.

Він віддав найдорожче — власне життя — заради нашої свободи, заради майбутнього України, заради того, щоб українські родини могли жити на своїй землі під мирним небом.

А вдома на нього чекала родина. Чекали двоє синів, для яких він був і назавжди залишиться татом. Двоє хлопців, які втратили найдорожчу людину — батька, його підтримку, захист, пораду та обійми. Вони зростатимуть без можливості почути його голос, попросити поради, розповісти про свої перемоги й невдачі, відчути його руку на плечі. Найважчий біль полягає в тому, що їхній тато вже не зможе бути поруч у найважливіші миті їхнього життя.

Для його синів це визнання має особливе значення. Вони повинні знати, що подвиг їхнього батька не забутий, що його ім’я шанують не лише в родині, а й на рівні всієї держави. Що Україна пам’ятає воїна, який став на її захист і не повернувся додому. Що його мужність, відданість і жертовність є частиною історії нашої боротьби за свободу.

Жодна нагорода не поверне дітям батька, дружині — чоловіка, матері — сина, сестрі — брата. Жодне державне звання не зменшить болю від цієї втрати. Але гідне вшанування його подвигу — це наш обов’язок перед полеглим Захисником і перед поколінням, заради якого він боровся.

Ми просимо не лише вшанувати ім’я Тараса Маляренка. Ми просимо зберегти правду про його шлях, про його службу, про його людяність і про ціну, яку він заплатив за Україну.

Він був звичайною людиною, яка у вирішальний момент стала на захист своєї країни. Був воїном, який виконував бойові завдання. Був побратимом, який підтримував інших. Був батьком двох синів, які завжди нестимуть його ім’я та пам’ять про нього у своїх серцях.

Просимо Вас, пане Президенте України, присвоїти Маляренку Тарасу Васильовичу звання Герой України (посмертно) як найвище державне визнання його мужності, самовідданого служіння українському народові та особистого внеску в захист незалежності й територіальної цілісності України.

Нехай це ім’я буде гідно вписане в історію нашої держави. Нехай його сини матимуть повне право пишатися своїм батьком і знати, що його подвиг визнаний Україною.

Він не повернувся додому живим. Але він заслуговує повернутися в історію України як Герой.

Вічна пам’ять і шана Маляренку Тарасу Васильовичу — українському Захиснику, батькові двох синів, вірному побратиму та Герою, якого пам’ятатимуть.

Слава Україні! Героям слава!