Прошу присвоїти найвищу державну нагороду — звання «Герой України» (посмертно) відважному захиснику України, солдату Ковалю Василю Михайловичу.

Пане Президенте!

Від імені родини, побратимів та друзів звертаємося до Вас із проханням розглянути петицію про присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно) військовослужбовцю Ковалю Василю Михайловичу, який народився 9 лютого 1974 року в селі Викоти Самбірського району Львівської області.

Василь Михайлович тривалий час проживав у Чеській Республіці, де мав статус постійного місця проживання та будував своє життя. Проте, з початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, він без вагань залишив безпечне життя за кордоном і з перших днів повернувся на Батьківщину, щоб стати на її захист.Вже 1березня 2022 року Василь Михайлович добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Він розпочав свою службу у військовій частині А3817 (70-й окремий полк підтримки), що дислокується у місті Самбір. Свій бойовий шлях розпочав на посаді водія-механіка у військах радіаційного, хімічного та біологічного захисту (РХБЗ). Разом із побратимами він пройшов найважчі ділянки фронту, мужньо виконуючи бойові завдання на Херсонському, Харківському, Бахмутському та Запорізькому напрямках.

Василь завжди вирізнявся надзвичайною хоробрістю та вірністю братерству. На Запорізькому напрямку, опинившись під щільним ворожим обстрілом, він, ризикуючи власним життям, виніс із поля бою на собі пораненого командира. Він ніколи не стояв осторонь, завжди першим приходив на допомогу побратимам у найскладніших ситуаціях і був надійною опорою для свого підрозділу.

Окрім військової відваги, Василь Михайлович виявляв глибоку громадянську відповідальність. За власні кошти він допомагав забезпечувати свій підрозділ автомобілями та іншим необхідним спорядженням. Перебуваючи на службі, він також активно підтримував цивільне населення — зокрема, допомагав громаді міста Славгород у відновленні пошкодженої інфраструктури. За зразкову службу, вірність військовій присязі та сумлінне виконання обов'язків був відзначений грамотами від командування, а також нагороджений орденом за участь у бойових діях.

Після розформування військової частини А3817, на початку 2025 року Василь Михайлович був переведений до військової частини А7028 (у складі 100-ї окремої механізованої бригади). Після проходження інтенсивних бойових тренувань у квітні, вже на початку травня 2025 року він відправився на свій перший бойовий вихід.

Як досвідчений водій-механік, він виконував одне з найнебезпечніших завдань — здійснював підвезення особового складу та вивозив хлопців на передові позиції в районі міста Торецьк Донецької області під постійними обстрілами ворога. Василь здійснив два успішних бойових виходи, рятуючи та забезпечуючи життя інших. Під час третього бойового виходу в місті Торецьк, перебуваючи під щільним ворожим мінометним обстрілом, вірний присязі та своїм побратимам, Василь Михайлович Коваль загинув, віддавши за свободу України найцінніше — своє життя.

Василь був справжнім патріотом, воїном із великим серцем, люблячим чоловіком та відданим другим, який повернувся з іншої країни, щоб захистити свій дім. Його жертовність та відвага заслуговують на найвище визнання від держави.

Враховуючи вищезазначене, просимо Вас, Пане Президенте, присвоїти Ковалю Василю Михайловичу почесне звання «Герой України» (посмертно).

Вічна пам'ять і слава Герою! Слава Україні!