Про присвоєння звання Героя України (посмертно) старшому сержанту поліції Нагайовському Івану Юрійовичу — поліцейському взводу № 2 роти № 1 (безпілотних систем) батальйону поліції особливого призначення «Стрілецький» Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

Шановний пане Президенте України!

Просимо Вас присвоїти найвище державне звання — Герой України (посмертно) — старшому сержанту поліції Івану Нагайовському, поліцейському взводу № 2 роти № 1 (безпілотних систем) батальйону поліції особливого призначення «Стрілецький» Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, який віддав своє життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність України.

Іван Нагайовський народився 12 вересня 1991 року в селі Трибухівці. У 2019 році розпочав службу в Національній поліції України, присвятивши себе служінню людям, захисту правопорядку та безпеки громадян.

З початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації Іван без вагань став на захист Батьківщини. У 2022 році він боронив Луганщину, пройшов важкі бої та окопи Золотого. Згодом виконував бойові завдання у складі штурмового полку «Сафарі» Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють», брав участь у штурмі Курдюмівки та обороні Часового Яру. Надалі служив оператором безпілотних систем батальйону поліції особливого призначення «Стрілецький», продовжуючи виконувати бойові завдання на найнебезпечніших напрямках фронту.

За мужність і самовідданість Іван був нагороджений відзнакою «За оборону України».

4 липня 2026 року Іван Нагайовський загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області. До останнього він залишався вірним присязі, своєму обов’язку та побратимам.

Іван був людиною великого серця, для якої відповідальність, честь і вірність не були просто словами. Він завжди турбувався про своїх рідних більше, ніж про себе. Попри можливість продовжувати службу в тилу, свідомо обирав передову, керуючись власним принципом: «Я маю бути коло хлопців».
У цих словах — уся його сутність. Вірність побратимам, готовність розділити з ними небезпеку та відповідальність, небажання залишати тих, із ким пліч-о-пліч боронив Україну.

Він був турботливим батьком, люблячим сином, братом і надійним другом та побратимом. Для своєї родини він був опорою, для побратимів — людиною, на яку можна було покластися, а для України — захисником, який свідомо поставив виконання військового обов’язку вище за власну безпеку.

Його життя — це приклад мужності, стійкості, відданості українському народові та готовності до самопожертви заради інших. Його бойовий шлях, участь у важких боях, виконання завдань на передовій і свідомий вибір залишатися поруч із побратимами заслуговують на глибоку повагу та гідне державне вшанування.
На жаль, його шлях обірвався надто рано. 4 липня 2026 року Україна втратила відважного Захисника, а його родина — найдорожчу людину. Проте його мужність, людяність, відданість побратимам і Україні назавжди залишаться прикладом честі, самопожертви та незламності.

Присвоєння Івану Нагайовському звання Героя України (посмертно) стане визнанням його особистої мужності, самовідданого служіння українському народові та жертовного внеску в захист незалежності й територіальної цілісності нашої держави.

Просимо Вас, пане Президенте України, гідно вшанувати подвиг Івана Нагайовського та присвоїти йому звання Героя України (посмертно).

Його подвиг не повинен залишитися непоміченим. Його ім’я заслуговує бути вписаним в історію України як ім’я людини, яка до останнього подиху залишалася вірною своїй присязі, побратимам і Батьківщині.

Вічна пам’ять і шана Герою, який віддав своє життя за Україну!

Слава Україні! Героям слава!