Просимо присвоїти звання Герой України (посмертно) Колодинському Сергію Олександровичу за мужність, героїзм і самопожертву під час захисту України.

## Про присвоєння Колодинському Сергію Олександровичу звання «Герой України» (посмертно)

**Шановний пане Президенте України!**

Сім’я загиблого Захисника України **Колодинського Сергія Олександровича** просить присвоїти йому найвище державне звання — **«Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)** за мужність, самовідданість, вірність військовій присязі та захист незалежності й територіальної цілісності України.

Сергій Олександрович віддав своє життя, захищаючи рідну землю та український народ. Його сім’я просить гідно вшанувати його пам’ять і подвиг на найвищому державному рівні.

Сергій проходив військову службу з 2022 року у військовій частині 2643, у підрозділі радіоелектронної та радіотехнічної розвідки Повітряних Сил Збройних Сил України.

У квітні 2024 року його перевели до військової частини А4862, пов’язаної з 425-м окремим штурмовим полком «СКЕЛЯ», де він проходив службу на посаді **старшого стрільця-оператора штурмового відділення штурмового взводу штурмової роти** у військовому званні **старшого солдата**.

Квітень 2024 року став одним із найважчих періодів бойових дій на Авдіївському та Покровському напрямках. У районі Очеретиного Донецької області українські військові стримували інтенсивний наступ російських окупаційних військ. Бої за Очеретине та прилеглі населені пункти відбувалися у надзвичайно складних умовах, коли українські Захисники мужньо боронили рідну землю.

**29 квітня 2024 року Сергій Олександрович зник безвісти під час російсько-української війни.**

Майже два з половиною роки його рідні жили в болісному очікуванні, не втрачаючи надії на повернення. Кожен день був сповнений тривоги, молитв і віри в диво. Родина чекала звістки, сподівалася почути його голос і понад усе мріяла про його повернення додому.

У жовтні 2026 року після тривалих місяців невідомості особу Сергія було підтверджено за результатами ДНК-ідентифікації та процедури впізнання. Надія на його повернення живим змінилася невимовним болем утрати.

За кожним Захисником стоїть цілий світ — родина, близькі, мрії та майбутнє, яке війна обірвала. Сергій був не просто військовослужбовцем. Він був сином, рідною людиною, чоловіком із власною історією, щирою усмішкою та добрим серцем. Його життя мало продовжуватися, його рідні мали ще багато разів обіймати його, чути його голос і радіти кожній зустрічі.

Він став частиною покоління українців, які ціною власного життя боронили право нашого народу жити у вільній державі. Його військовий шлях, відданість службі та жертовність заслуговують на належне вшанування.

Для його сім’ї Сергій назавжди залишиться рідною людиною, на яку чекали, у повернення якої вірили та пам’ять про яку житиме в серцях вічно. Жодні слова не здатні передати біль від утрати й тих років невідомості, через які довелося пройти його близьким.

Ми просимо не залишити поза увагою його життєвий і військовий шлях, розглянути його заслуги перед Україною та гідно вшанувати пам’ять про Захисника, який віддав своє життя за свободу й майбутнє нашої держави.

### ПРОСИМО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ:

Присвоїти **Колодинському Сергію Олександровичу звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)** за особисту мужність, самовідданість, вірність військовій присязі та захист незалежності й територіальної цілісності України — за наявності встановлених законом підстав і відповідних підтверджених заслуг.

Ми не можемо повернути Сергія його рідним. Не можемо забрати біль, який залишила ця війна. Але можемо зробити все можливе, щоб його ім’я було вшановане, його подвиг не був забутий, а пам’ять про нього жила в серцях наступних поколінь.

**Він назавжди залишиться нашим Захисником. Нашим рідненьким. Героєм, якого чекали, на якого сподівалися і якого ніколи не забудуть.**

Вічна пам’ять і шана Колодинському Сергію Олександровичу!

Слава Україні! Героям слава!