Прошу присвоїти найвище державне звання — **«Герой України» (посмертно)** — з удостоєнням ордена «Золота Зірка» військовослужбовцю Збройних Сил України, Коваленку Тимуру Велійовичу, який віддав своє життя за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, захищаючи український народ від російської збройної агресії. Вважаю, що його мужність, самовідданість, відданість військовій присязі та жертовне служіння Українській державі заслуговують на найвище державне визнання. Прошу гідно вшанувати його подвиг і посмертно присвоїти йому звання «Герой України».

Пане Президенте!

Просимо розглянути петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) молодшому сержанту Коваленку Тимуру Велійовичу (позивний «Тім-Тімич»), оператору безпілотних літальних апаратів екіпажу безпілотного літального апарату взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів четвертого батальйону військової частини А7040.
Тимур захищав Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. На початку великої війни, в лютому 2022 року, він добровольцем став до лав окремого 127 батальйону територіальної оборони 112 окремої бригади територіальної оборони м. Києва.
Навесні 2022 року Тимур на посаді сапера розміновував звільнені від рашистів території Київщини, восени – вирушив у відрядження у щойно деокупований Ізюм на Харківщині.
Потім брав участь у важких боях в Серебрянському лісі, що на Лиманському напрямку. До виконання бойових завдань підходив нестандартно і креативно, завжди намагався використовувати новітні технології та застосовувати технічні знання і навички. Він завжди робив більше, ніж вимагав Статут чи посадові інструкції. Тимур почав власноруч виготовляти та використовувати проти ворога FPV-дрони ще на початку 2023 року, коли це не було масовим явищем. Він одним із перших в підрозділі працював над здійсненням дистанційного мінування територій в тилу ворога. У складі групи саперів Тимур займався мінуванням переднього краю, щоб не допустити просування ворога до позицій піхоти. Також ще 2023 року разом з побратимами вперше в батальйоні створили позаштатний підрозділ РЕБ, який ефективно протидіяв ворожим дронам.
Тимур завжди поглиблював свої знання, допомагав побратимам і віддано виконував бойові завдання.
Саме під час боїв у Серебрянському лісі отримав важке поранення, після якого лікувався та відновлювався більше року. Переніс близько 10 операцій. Під час тривалої реабілітації не втрачав оптимізму та мріяв якнайшвидше стати в стрій і повернутись до побратимів.
Внаслідок важкого ушкодження, отриманого під час бойових дій, Тимуру встановлено ІІ групу інвалідності. Він мав усі законні підстави звільнитись з військової служби та жити спокійним цивільним життям. Однак продовжив захищати Україну. Після поранення Тимур за рішенням ВЛК був придатний до служби у тилових підрозділах. Проте як справжній воїн, вирішив продовжити безкомпромісно боротись з ворогом безпосередньо на лінії бойового зіткнення. Опанувавши нову спеціальність, нищив загарбників на Куп’янщині уже як пілот FPV-дронів у складі четвертого лінійного батальйону 112 бригади.
Тимур був надійним та відданим побратимом, енергійною, завзятою, веселою і щирою людиною. Він завжди допомагав іншим і ніколи не втрачав оптимізму, навіть у найскладніших обставинах.
Його бойові заслуги відзначені орденом «За мужність» ІІІ ступеня, почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест Військова честь» та відзнакою Міністра оборони України «За зразкову службу». Також Тимур отримав відзнаку «За поранення».
У лютому 2026 року Тимур Коваленко загинув у бою на Куп’янщині, виконавши свій обов'язок до кінця.
Вчинок добровольця, який повернувся на фронт попри важку інвалідність і воював на передньому краї, є прикладом виняткової відданості, мужності та жертовності. Саме такі люди гідні, щоби пам’ять про них жила вічно. Саме такі люди ціною власного життя виборюють для України майбутнє. Просимо вшанувати його пам'ять найвищою державною нагородою.