# ЕЛЕКТРОННА ПЕТИЦІЯ ## Про присвоєння Медведєву Володимиру Євгеновичу звання «Герой України» (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка»

# ЕЛЕКТРОННА ПЕТИЦІЯ

## Про присвоєння Медведєву Володимиру Євгеновичу звання «Герой України» (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка»

**Шановний пане Президенте України!**

Я, Карабін Віктор Сергійович, племінник Медведєва Володимира Євгеновича, звертаюся до Вас із проханням розглянути питання щодо присвоєння моєму дядькові найвищої державної нагороди — звання **«Герой України» (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка»** — за мужність, самовідданість, вірність Військовій присязі та захист незалежності й територіальної цілісності України.

Медведєв Володимир Євгенович, позивний «МЕДВІДЬ», народився 17 квітня 1981 року в селищі Дубов’язівка Конотопського району Сумської області. Він був військовослужбовцем Збройних Сил України, старшим стрільцем кулеметного взводу 2-го стрілецького батальйону 4-ї окремої танкової бригади, нині — 4-ї окремої важкої механізованої бригади, військової частини А7015. 12 серпня 2024 року він загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Невське Луганської області.

### Життєвий шлях і родина

Дитинство та юність Володимира минули в Дубов’язівці. Він навчався у Дубов’язівській загальноосвітній школі, де закінчив 9 класів, а згодом вступив до Конотопського професійно-технічного училища № 8, де здобув професію будівельника-каменяра.

З ранніх років Володимир був працьовитим, добрим і відповідальним. Він умів підтримати у складну хвилину, не залишав близьких сам на сам із проблемами та завжди намагався допомагати тим, хто цього потребував.

Його батьками були Медведєв Євген Павлович і Медведєва Раїса Пилипівна. Родина пережила важкі втрати: старша сестра Тетяна померла 24 березня 2000 року, залишивши доньку Яну, а батько помер 19 липня 2004 року після тяжкої хвороби. Молодша сестра Наталія залишилася його найближчою рідною людиною. Володимир також дуже любив своїх племінників Яну та Віктора й допомагав їм, ставши для них опорою та підтримкою.

Власної сім’ї та дітей Володимир не мав, однак щиро любив дітей і мріяв про власну родину. Значну частину свого життя він присвятив турботі про близьких, допомозі рідним і чесній праці.

З юних років Володимир працював, щоб забезпечувати себе та підтримувати сім’ю. Він трудився на Дубов’язівському хлібокомбінаті, а з 2008-го по 2017 рік — на Дубов’язівському цегельному заводі. Його знали як сумлінного працівника, який не боявся важкої роботи й відповідально ставився до своїх обов’язків.

### Рішення стати на захист України

Після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації у 2022 році Володимир разом зі своїм племінником Віктором допомагав українським військовослужбовцям, підтримував захисників і долучався до справ, спрямованих на наближення перемоги України.

У той період він доглядав за тяжкохворою матір’ю, Медведєвою Раїсою Пилипівною, і залишався поруч із нею. 5 лютого 2024 року матері не стало. Переживши цю тяжку втрату, Володимир вирішив стати до лав Збройних Сил України.

24 лютого 2024 року він був призваний на військову службу. Після проходження базової загальновійськової підготовки проходив службу у 2-му стрілецькому батальйоні 4-ї окремої танкової бригади, військової частини А7015, на посаді старшого стрільця кулеметного взводу.

Володимир залишався дисциплінованим і відповідальним військовослужбовцем, виконував покладені на нього завдання та був вірним Військовій присязі, українському народові й своїм побратимам.

### Військова служба, відзнаки та загибель

Виконуючи військовий обов’язок, Володимир брав участь у захисті України на східному напрямку, зокрема в районах Сватового, Лимана, Кремінної та на Луганщині. Він служив у складних бойових умовах, де військовослужбовці щодня ризикували життям заради захисту держави та своїх побратимів.

За наданою родиною інформацією, 21 червня 2024 року Володимира було нагороджено медаллю «Хрест 60 ОМБр», а 22 серпня 2024 року — почесною відзнакою «За відвагу та мужність». Ці відзнаки є важливою частиною пам’яті родини про його військову службу та виконання обов’язку перед Україною. Просимо врахувати відповідні нагородні документи під час розгляду питання про державне вшанування його подвигу.

12 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Невське Луганської області Володимир зник безвісти. Понад шістнадцять місяців його рідні, друзі та побратими жили надією на повернення, чекали звістки й не втрачали віри.

25 грудня 2025 року було офіційно підтверджено, що Володимир загинув 12 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту України.

Для нашої родини ця звістка стала непоправним горем. Ми втратили людину, яка була для нас не лише рідним дядьком, а й прикладом працьовитості, відповідальності, доброти та самопожертви. Володимир не шукав слави й не вимагав визнання. Він виконував свій обов’язок перед державою та народом, захищаючи право України бути вільною і незалежною.

### Прохання про найвище державне визнання

Медведєв Володимир Євгенович прожив життя, сповнене праці, турботи про рідних і відповідальності за інших. Попри особисті втрати та тяжкі життєві випробування, він став до лав Збройних Сил України й захищав Батьківщину. Його життєвий шлях і загибель під час виконання бойового завдання є частиною великої боротьби українського народу за свободу, незалежність і територіальну цілісність своєї держави.

Для мене, його племінника, та для всіх, хто знав Володимира, надзвичайно важливо, щоб його ім’я було гідно вшановане, а його служба та самопожертва отримали належну оцінку держави.

**З огляду на викладене, прошу Вас, пане Президенте України:**

**присвоїти Медведєву Володимиру Євгеновичу, позивний «МЕДВІДЬ», звання «Герой України» (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка»** за особисту мужність, самовідданість, вірність Військовій присязі та захист державного суверенітету й територіальної цілісності України.

Вірю, що гідне вшанування Володимира стане свідченням поваги держави до свого Захисника, до його побратимів і до всіх українських родин, які віддали найдорожче заради майбутнього України.

Його життя обірвалося, але пам’ять про нього житиме в серцях рідних, друзів, побратимів і земляків. Ми не маємо права забувати тих, хто став на захист Батьківщини та заплатив за свободу найвищу ціну.

Світла пам’ять Медведєву Володимиру Євгеновичу.

**Вічна шана і слава Захиснику України!**

**Слава Україні!**