**Шановний пане Президенте України!**
Я, дружина загиблого захисника України Волкова Андрія Володимировича, позивний «Вовк», щиро прошу Вас присвоїти моєму чоловікові посмертно почесне звання **«Герой України»** за мужність, відвагу, самовідданість і вірність українському народові.
Волков Андрій Володимирович народився 10 січня 1981 року в селі Пархомівка Богодухівського району Харківської області.
24 лютого 2022 року стало датою, яка назавжди змінила життя кожного українця, зокрема й Андрія. Не залишаючись осторонь біди своєї країни, він добровільно став на захист України, її свободи, незалежності та майбутнього нашого народу.
Після розподілу Андрій проходив військову службу у складі 105-ї бригади територіальної оборони, військова частина А7033. Він служив солдатом, водієм-електриком екіпажу безпілотних авіаційних комплексів другого взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем.
Під час виконання бойових завдань Андрій отримав поранення. Пройшовши лікування, він не залишився осторонь служби, а відразу повернувся до свого підрозділу, щоб і надалі виконувати бойові завдання та захищати побратимів і рідну землю. Він розумів, заради чого воює, і до останнього залишався вірним військовій присязі та Україні.
**5 лютого 2026 року життя мого коханого чоловіка трагічно обірвалося.** Андрій загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Рясне Богодухівського району Харківської області, захищаючи нашу Батьківщину.
Для мене Андрій був не просто чоловіком. Він був моєю опорою, моєю підтримкою, моїм коханням і найдорожчою людиною. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком і людиною, на яку завжди можна було покластися. Його загибель залишила в нашій родині невимовний біль і порожнечу, яку вже ніхто й ніколи не зможе заповнити.
**Особливо хочу наголосити на тому, якою людиною був Андрій.** Командир і побратими дуже тепло та з повагою відгукуються про нього. Вони пам’ятають його як добру, щиру, чуйну й небайдужу людину, яка завжди була готова прийти на допомогу, підтримати добрим словом і підставити плече у важку хвилину. Він умів співчувати, поважав людей і ніколи не залишав товаришів сам на сам із труднощами.
Для своїх побратимів Андрій був не лише військовослужбовцем, а й надійним товаришем, людиною честі, мужності та відповідальності. Його поважали за людяність, щирість, відданість справі й готовність виконувати свій обов’язок навіть тоді, коли це було небезпечно для власного життя.
Він віддав найдорожче — своє життя — заради України, заради нашого майбутнього, заради того, щоб ми могли жити на рідній землі. Його подвиг назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів, побратимів і всіх, хто знав його та мав честь служити поруч із ним.
**Шановний пане Президенте!**
Прошу Вас гідно вшанувати пам’ять мого чоловіка, Волкова Андрія Володимировича, позивний «Вовк», і присвоїти йому посмертно почесне звання **«Герой України»**.
Для нашої родини це не просто звання. Це визнання його мужності, самопожертви, військового подвигу та великої ціни, яку він заплатив за свободу нашої держави. Це пам’ять про людину, яка пішла захищати свою країну й не повернулася додому.
Я не можу повернути свого коханого чоловіка, не можу знову почути його голос і обійняти його. Але я хочу, щоб його ім’я було гідно вшановане, щоб його подвиг не був забутий, а його історія стала прикладом мужності, честі та любові до України.
Він назавжди залишиться моїм коханим чоловіком, Героєм нашої родини та захисником України.
Прошу Вас почути моє звернення та підтримати прохання про присвоєння Волкову Андрію Володимировичу, позивний «Вовк», почесного звання **«Герой України» посмертно**.
З глибокою повагою та надією,
**дружина загиблого захисника України
Волкова Андрія Володимировича.**
**Вічна пам’ять і шана Герою!
Герої не вмирають! Слава Україні!**