Про присвоєння звання «Герой України» (посмертно) молодшому сержанту Мелешку Ігорю Олександровичу
Шановний пане Президенте України!
Дружина рідні, близькі та всі, хто знав Мелешка Ігоря Олександровича, звертаємося до Вас із проханням присвоїти йому найвище державне звання — «Герой України» (посмертно)
Мелешко Ігор Олександрович народився 14 листопада 2003 року. Він був молодшим сержантом, бойовим медиком військової частини А4350.
26 вересня 2023 року Ігор за контрактом свідомо став на захист України, обравши шлях військового, шлях мужності, відповідальності та самопожертви.
Він проходив службу у 2-му аеромобільному взводі 3-ї аеромобільної роти 1-го аеромобільного батальйону військової частини А4350.
Виконуючи обов’язки бойового медика, Ігор був там, де найбільше потрібна була допомога. Його завданням було рятувати життя побратимів, надавати медичну допомогу та боротися за кожне врятоване життя навіть тоді, коли небезпека загрожувала йому самому.
15 січня 2025 року під час виконання бойового завдання Ігор загинув, віддавши своє життя за Україну, за її свободу, незалежність і мирне майбутнє.
Йому був лише 21 рік…
За сухими рядками військової біографії стоїть неймовірно велика людська втрата. Для нас Ігор — це не просто військовослужбовець. Це коханий чоловік, найдорожча людина, люблячий батько, опора та підтримка своєї родини.
Для своєї дитини він був найкращим татом у світі. Тим, хто мав бути поруч, обіймати, навчати, захищати, радіти першим успіхам і бачити, як росте його дитина. На жаль, війна забрала в неї найдорожче — можливість рости поруч із батьком.
Для мене він був не просто чоловіком — він був моїм коханням, моєю підтримкою, моїм життям. Людиною, з якою ми будували плани на майбутнє, мріяли та хотіли прожити довге щасливе життя. Але війна безжально перекреслила наші мрії.
Ми втратили чоловіка, батька, сина, рідну людину. А Україна втратила свого Захисника, який у зовсім молодому віці зробив свідомий вибір боронити рідну землю.
Жодна нагорода не поверне його додому. Жодні слова не зможуть втамувати біль нашої родини. Але ми хочемо, щоб його мужність, відданість, самопожертва та подвиг були гідно оцінені державою.
Ми хочемо, щоб його дитина, коли виросте, знала: її тато був Героєм. Що він не залишився осторонь, коли Україна потребувала захисту. Що він до останнього залишався вірним військовій присязі, своїм побратимам і Батьківщині.
ПРОСИМО:
Присвоїти молодшому сержанту, бойовому медику МЕЛЕШКУ ІГОРЮ ОЛЕКСАНДРОВИЧУ, 14 листопада 2003 року народження, який проходив військову службу за контрактом із 26 вересня 2023 року у військовій частині А4350, у складі 2-го аеромобільного взводу 3-ї аеромобільної роти 1-го аеромобільного батальйону та загинув 15 січня 2025 року під час виконання бойового завдання, почесне звання «ГЕРОЙ УКРАЇНИ» (ПОСМЕРТНО) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
За особисту мужність, самовідданість, вірність військовій присязі, захист незалежності та територіальної цілісності України, а також віддане служіння українському народові.
Ми просимо не залишити без уваги подвиг нашого Ігоря. Нехай його ім’я буде гідно вшановане, а його дитина завжди матиме підстави пишатися своїм татом.
Він назавжди залишиться нашим Героєм.
Ти назавжди в наших серцях, наш рідний Ігорю. Ми пам’ятаємо. Ми пишаємося. Ми ніколи не забудемо.
Герої не вмирають!
Слава Україні! Героям слава!