№22/271990-еп
Про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) солдату Власюку Олегу Володимировичу
Автор (ініціатор): Власюк Анастасія Олегівна
Дата оприлюднення: 04 листопада 2026
Шановний пане Президенте України!
Я, Власюк Анастасія, донька полеглого Захисника України, звертаюся до Вас із проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) моєму батькові, Власюку Олегу Володимировичу, солдат 33-ї окремої механізованої бригади.
Щодня в запеклій боротьбі Україна втрачає найкращих синів, які стають щитом для всієї нації й віддають найдорожче, власне життя, за свободу та незалежність нашої держави. Мій тато був одним із них.
Олег Володимирович народився 19 вересня 1977 року в місті Первомайськ Миколаївської області.
Він створив родину: разом із дружиною виховував двох доньок, дбав про рідних і будував затишок у домі. Згодом працював на Побузькому ТОВ «ПФК»: у службі з благоустрою комбінату, слюсарем в опалювальному цеху, а потім машиністом крана. Усі, хто його знав, пам’ятають його як життєрадісну, надійну, турботливу й добру людину, люблячого сина і брата, надійного чоловіка та дбайливого батька.
Коли ворог прийшов руйнувати наш мир, тато не залишився осторонь. 3 жовтня 2024 року Голованівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки призвав його до лав Збройних Сил України. Він став номером обслуги кулеметного взводу стрілецького батальйону й, вірний військовій присязі, мужньо захищав територіальну цілісність і незалежність України у складі 33-ї окремої механізованої бригади, 3-го батальйону, 2-ї роти, на Торецькому напрямку фронту. Він пройшов через вогонь запеклих боїв і відчув на собі весь тягар фронтового життя.
9 травня 2025 року під час виконання складного бойового завдання в районі населеного пункту Дружба Бахмутського району Донецької області зв’язок із ним обірвався. Відтоді наша родина, друзі жили в очікуванні, надії та болісній невідомості. Згодом загибель мого тата було остаточно підтверджено.
Він понад пів року з нетерпимою відданістю виконував свій обов’язок на одному з найгарячіших напрямків фронту і залишився вірним присязі та своєму народові до останнього подиху. Для мене він назавжди залишиться найріднішою людиною. Жодні слова не можуть передати біль цієї втрати: він більше не повернеться додому й не обійме своїх рідних, але пам’ять про нього житиме в наших серцях.
Ми просимо, щоб його подвиг був гідно вшанований державою, а ім’я назавжди залишилося в історії України.
З повагою та вдячністю,
Власюк Анастасія, донька Героя!
Я, Власюк Анастасія, донька полеглого Захисника України, звертаюся до Вас із проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) моєму батькові, Власюку Олегу Володимировичу, солдат 33-ї окремої механізованої бригади.
Щодня в запеклій боротьбі Україна втрачає найкращих синів, які стають щитом для всієї нації й віддають найдорожче, власне життя, за свободу та незалежність нашої держави. Мій тато був одним із них.
Олег Володимирович народився 19 вересня 1977 року в місті Первомайськ Миколаївської області.
Він створив родину: разом із дружиною виховував двох доньок, дбав про рідних і будував затишок у домі. Згодом працював на Побузькому ТОВ «ПФК»: у службі з благоустрою комбінату, слюсарем в опалювальному цеху, а потім машиністом крана. Усі, хто його знав, пам’ятають його як життєрадісну, надійну, турботливу й добру людину, люблячого сина і брата, надійного чоловіка та дбайливого батька.
Коли ворог прийшов руйнувати наш мир, тато не залишився осторонь. 3 жовтня 2024 року Голованівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки призвав його до лав Збройних Сил України. Він став номером обслуги кулеметного взводу стрілецького батальйону й, вірний військовій присязі, мужньо захищав територіальну цілісність і незалежність України у складі 33-ї окремої механізованої бригади, 3-го батальйону, 2-ї роти, на Торецькому напрямку фронту. Він пройшов через вогонь запеклих боїв і відчув на собі весь тягар фронтового життя.
9 травня 2025 року під час виконання складного бойового завдання в районі населеного пункту Дружба Бахмутського району Донецької області зв’язок із ним обірвався. Відтоді наша родина, друзі жили в очікуванні, надії та болісній невідомості. Згодом загибель мого тата було остаточно підтверджено.
Він понад пів року з нетерпимою відданістю виконував свій обов’язок на одному з найгарячіших напрямків фронту і залишився вірним присязі та своєму народові до останнього подиху. Для мене він назавжди залишиться найріднішою людиною. Жодні слова не можуть передати біль цієї втрати: він більше не повернеться додому й не обійме своїх рідних, але пам’ять про нього житиме в наших серцях.
Ми просимо, щоб його подвиг був гідно вшанований державою, а ім’я назавжди залишилося в історії України.
З повагою та вдячністю,
Власюк Анастасія, донька Героя!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Кужим Яна Сергіївна
04 листопада 2026
2.
Слободянюк Альона Петрівна
04 листопада 2026
3.
Водзяновська Тетяна Василівна
04 листопада 2026
4.
Северина Альона Леонідівна
04 листопада 2026
5.
Баясханова Марія N/a
04 листопада 2026
6.
Соушко Віта Володимирівна
04 листопада 2026
7.
Воронюк Тетяна Олександрівна
04 листопада 2026
8.
Карабута Надія Анатоліївна
04 листопада 2026
9.
Лисокінь Віолета Ігорівна
04 листопада 2026
10.
Міненко Анастасія Ігорівна
04 листопада 2026
11.
Хмирова Ольга Віталіївна
04 листопада 2026
12.
Глущенко Анастасія Геннадіївна
04 листопада 2026
13.
Маслєй Євгенія Миколаївна
04 листопада 2026
14.
Зем'янкевич Олена Юріївна
04 листопада 2026
15.
Безпалько Ірина Володимирівна
04 листопада 2026
16.
Чудова Катерина Сергіївна
04 листопада 2026
17.
Савчук Вадим Миколайович
04 листопада 2026
18.
Бевз Дмитро Ігорович
04 листопада 2026
19.
Скоробрух Карина Віталіївна
04 листопада 2026
20.
Владюк Сніжана Петрівна
04 листопада 2026
21.
Григоренко Катерина Анатоліївна
04 листопада 2026
22.
Чиж Валерія Юріївна
04 листопада 2026
23.
Мартинова Алла Григорівна
04 листопада 2026
24.
Коваль Марта Андріївна
04 листопада 2026
25.
Люшина Анна Юріївна
04 листопада 2026
26.
Чорноморець Вікторія Юріївна
04 листопада 2026
27.
Глушко Наталія Василівна
04 листопада 2026
28.
Савчук Оксана Миколаївна
04 листопада 2026
29.
Максим'юк Софія Василівна
04 листопада 2026
30.
Бутко Ангеліна Юріївна
04 листопада 2026
41
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 92 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.