Прошу Президента України присвоїти звання «Герой України» (посмертно) старшому сержанту Швецю Олегу Миколайовичу (30.11.1978 — 25.10.2026) за особисту мужність, героїзм, самопожертву та відданість Україні під час захисту її незалежності й територіальної цілісності.

Про присвоєння звання «Герой України» (посмертно) старшому сержанту Швецю Олегу Миколайовичу

Шановний пане Президенте України!

Просимо Вас присвоїти найвище державне звання «Герой України» (посмертно) старшому сержанту Швецю Олегу Миколайовичу позивний «Пастор»(30.11.1978 — 25.10.2026), головному сержанту-командиру відділення інженерно-саперної роти військової частини А1302, за виняткову мужність, героїзм, самопожертву та незламну відданість Україні.

З першого дня повномасштабного вторгнення Олег добровільно став на захист Батьківщини. Він не чекав, поки хтось інший захистить його родину та країну. Свідомо обрав шлях воїна, поставивши свободу України та життя інших вище за власне.

Його бойовий шлях розпочався на Сумщині. Згодом він брав участь у звільненні Харківщини, пройшов пекло Бахмута та три роки виконував бойові завдання на найскладніших ділянках Донбасу. Постійна небезпека, запеклі бої та втрати побратимів не зламали його волі. Він залишався вірним військовій присязі та ніколи не залишав своїх.

19 жовтня 2023 року Олег отримав тяжке поранення. Попереду були біль, лікування та складне відновлення. Але навіть пережите не зламало його дух. Після одужання він повернувся на фронт, до своїх побратимів, продовживши виконувати бойові завдання, усвідомлюючи, що кожне з них може стати останнім.

За мужність, стійкість та відданість військовому обов’язку Олег Швець був відзначений нагородами:

1. Відзнакою Президента України «За оборону України».
2. Відзнакою командування 93-ї ОМБр «Холодний Яр» ІІ ступеня.
3. Медаллю «Захиснику Сходу».
4. Відзнакою «Кров за Україну».
5. Пам’ятною відзнакою міського голови «Захисник України».
6. Медаллю «Учасник бойових дій» («Ветеран війни»).

25 жовтня 2026 року старший сержант Швець Олег Миколайович загинув поблизу міста Дружківка Краматорського району Донецької області, мужньо виконуючи військовий обов’язок у бою за свободу та незалежність України.

Вдома на нього чекали любляча дружина, син та донька. Вони вірили, молилися та понад усе мріяли про його повернення. Але війна назавжди забрала у дружини коханого чоловіка, у дітей — батька, його любов, підтримку та можливість бути поруч у найважливіші моменти їхнього життя.

Він мав повернутися додому, обійняти найрідніших, побачити, як зростають його діти, зустріти Перемогу, за яку так віддано боровся. Але віддав своє життя, захищаючи майбутнє не лише власних дітей, а й усіх дітей України.

Ми не можемо повернути Олега його родині чи зупинити біль втрати. Проте можемо гідно вшанувати його подвиг. Він віддав захисту Батьківщини роки свого життя, здоров’я, сили, а зрештою — найдорожче, що мав.

Його мужність, незламність, бойовий шлях та самопожертва заслуговують на найвище державне визнання.

Присвоєння старшому сержанту Швецю Олегу Миколайовичу звання «Герой України» (посмертно) стане гідним вшануванням пам’яті воїна, який до останнього подиху залишався вірним своїй Батьківщині.

Ми не маємо змоги повернути йому життя, але маємо можливість віддати належну шану його мужності та подвигу.

Підтримуючи цю петицію, ми вшановуємо пам’ять захисника, який віддав власне життя за свободу, незалежність та мирне майбутнє України.