ПРО ПРИСВОЄННЯ ЗВАННЯ "ГЕРОЙ УКРАЇНИ" (ПОСМЕРТНО) СПИНУЛУ ІГОРЮ ВОЛОДИМИРОВИЧУ

Пане Президенте України!

Я,Куцин Тетяна Василівна,дружина загиблого Захисника України, Спинула Ігоря Володимировича, звертаюся до Вас із проханням присвоїти моєму чоловікові найвище державне звання — «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) за особисту мужність, героїзм, самовідданість і вагомий внесок у захист незалежності та територіальної цілісності України.

Спинул Ігор Володимирович народився 20 квітня 1988 року. 22 серпня 2022 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Свій бойовий шлях розпочав у складі 77-ї бригади на посаді гранатометника. У січні–лютому 2023 року він безпосередньо брав участь в обороні міста Соледар Донецької області. Його участь у бойових діях у цей період підтверджена офіційною довідкою військової частини А4355. 12 січня 2023 року Ви, пане Президенте, у своєму зверненні окремо відзначили десантників 77-ї та 46-ї бригад, які утримували позиції в Соледарі й завдавали ворогу відчутних втрат.

З 8 квітня 2025 року Ігор проходив службу у складі 23-ї окремої механізованої бригади, військова частина А4741, на посаді стрільця-санітара. Він зарекомендував себе як мужній, дисциплінований і відповідальний військовослужбовець, який сумлінно виконував військовий обов'язок, впевнено діяв у складній бойовій обстановці та користувався авторитетом серед побратимів.

Наприкінці квітня — на початку травня 2025 року в районі населеного пункту Багатир Донецької області Ігор неодноразово проявляв особисту мужність і професіоналізм у боях із противником.

28 квітня 2025 року, під час інтенсивного ворожого штурму, попри щільний кулеметний вогонь і чисельну перевагу противника, Ігор зайняв вигідну вогневу позицію та застосував ручні гранати М67. Його рішучі дії дозволили подавити ворожу кулеметну точку, зірвати просування штурмової групи та сприяли знешкодженню п’ятьох військовослужбовців противника. Оборону було втримано, а боєздатність підрозділу збережено.

30 квітня 2025 року, під час нічного бойового чергування, Ігор за допомогою тепловізора своєчасно виявив приховане висування ворожої розвідувальної групи чисельністю троє військовослужбовців. Він відкрив прицільний вогонь зі стрілецької зброї, унаслідок чого двох противників було знешкоджено, а решта відступила. Його дії зірвали спробу ворога провести розвідку українських позицій і створити умови для подальшого штурму.

1 травня 2025 року, під час чергової спроби штурму українських позицій, Ігор знову проявив мужність, витримку та високий професіоналізм. Діючи у складі підрозділу, він зайняв оборону та влучно застосував ручні гранати М67. У результаті було знешкоджено п’ятьох військовослужбовців противника, ворожий штурм повністю зірвано, а позиції втримано без втрат серед українського особового складу.

Особливо прошу Вас звернути увагу на обставини останнього бойового завдання мого чоловіка.

На виконання наказу командира сформувати групу з трьох військовослужбовців для виконання бойового завдання, Два військовослужбовці визвалися самостійно,після чого Ігор особисто звернувся до командира та запропонував свою кандидатуру, пояснивши, що хоче піти на завдання разом зі своїми побратимами. Цей факт підтверджений офіційною відповіддю військової частини.

Виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Багатир, Ігор залишався на бойовій позиції та продовжував виконувати поставлене завдання.4 травня 2025року він загинув, виявивши незламну стійкість, особисту мужність і відданість військовій присязі.

Майже рік наша родина жила між надією і невідомістю.Ігор офіційно вважався зниклим безвісти,Ми чекали,шукали відповіді й до останнього вірили на його повернення. На жаль згодом результати ДНК-ідентифікації підтвердили його загибель.

За свої бойові заслуги Ігор представлений до нагородження орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Я з повагою ставлюся до цього представлення та до роботи командування. Водночас прошу окремо й всебічно оцінити сукупність його бойових заслуг: участь в обороні Соледара, конкретні результати бойових дій у районі Багатиря, неодноразове сприяння утриманню українських позицій та його свідоме рішення долучитися до останнього небезпечного бойового завдання разом із побратимами.

Я розумію, що жодна нагорода не поверне мені чоловіка. Та для мене, нашої родини й усіх, хто знав Ігоря, надзвичайно важливо, щоб його мужність, самопожертва та внесок у захист України отримали гідну державну оцінку.

Пане Президенте, прошу присвоїти Спинулу Ігорю Володимировичу звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Вічна пам’ять і шана Захиснику України!

Слава Україні!