Присвоєння звання Герой України (посмертно) Захарчуку Івану Олеговичу за мужність, незламність, відданість українському народові та самопожертву в боротьбі за незалежність і територіальну цілісність України.

Я, сестра Захарчука Івана Олеговича, звертаюся до Президента України з проханням присвоїти моєму братові найвище державне звання — Герой України (посмертно).

Іван Захарчук присвятив своє життя захисту України та українського народу. Ще у 2014 році, коли наша держава зіткнулася зі збройною агресією Російської Федерації, він став на захист Батьківщини. Він свідомо обрав шлях військового, шлях боротьби за свободу, незалежність і майбутнє своєї країни.

У 2022 році Іван у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти брав участь в обороні Маріуполя — міста, яке стало символом мужності, незламності та героїчного спротиву українських захисників.

У квітні 2022 року мій брат потрапив у ворожий полон. Він пройшов через тяжкі випробування, пов’язані з перебуванням у неволі, і в квітні 2023 року був визволений. Після повернення з полону та проходження реабілітації Іван не залишив військову службу. Він знову повернувся до лав захисників України, адже вважав своїм обов’язком продовжувати боротьбу за свободу рідної землі.

Надалі Іван проходив військову службу у військовій частині А4118, у складі 20 ОБрБС К-2, обіймаючи посаду молодшого сержанта, командира 1-го екіпажу безпілотних авіаційних комплексів 3-го взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2-ї роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 5-го батальйону безпілотних авіаційних комплексів.

16 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання, пов’язаного із захистом Батьківщини, стримуванням і відсіччю збройної агресії Російської Федерації проти України, Іван Захарчук загинув у районі населеного пункту Краматорськ Краматорської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області.

Його життя обірвалося на війні, якій він присвятив багато років. Він пройшов шлях від захисника України з 2014 року до оборонця Маріуполя, пережив ворожий полон, знайшов у собі сили пройти реабілітацію та знову повернутися до побратимів, щоб продовжити захищати рідну землю.

Для нас, його рідних, Іван назавжди залишиться не лише люблячим братом, сином і близькою людиною, а й прикладом сили духу, мужності, незламності та вірності своїй країні. Неможливо передати словами біль від втрати людини, яка стільки років боролася за свободу України й віддала за неї найдорожче — власне життя.

За кожним військовим стоїть своя історія. Історія Івана — це історія людини, яка не відступила перед випробуваннями, яка після полону повернулася до боротьби та до останнього залишалася вірною військовій присязі й своєму обов’язку перед Україною.

Ми не можемо повернути Івана до життя, але можемо зробити все можливе, щоб його мужність, жертовність і внесок у захист нашої держави були гідно вшановані.

Від імені родини та всіх, хто знав, любив і поважав Івана, прошу Президента України присвоїти Захарчуку Івану Олеговичу звання «Герой України» (посмертно).

Це буде гідним визнанням його багаторічної служби, незламності перед обличчям випробувань, відданості українському народові та самопожертви заради свободи й незалежності України.

Просимо вшанувати пам’ять нашого Героя на найвищому державному рівні.

Вічна пам’ять і шана Захиснику України!

Герої не вмирають! Слава Україні!