Вручення найвищої нагороди Героя України (посмертно) Лозінському Павлу Володимировичу з позивним «Кучерявий».

Пане Президенте України Зеленський Володимире Олександровичу.

Звертаюся від себе і від нашої родини. Прошу присвоїти найвище державне звання «Герой України» (посмертно) головному сержанту взводу інженерно-саперного батальйону 33-го окремого інженерного полку ДШВ Лозінському Павлу Володимировичу із позивним «Кучерявий».
Мій брат народився 15.02.1998р. у м. Шептицький (попередня назва Червоноград) Львівської області. До повномасштабного вторгнення працював у важких умовах шахти, а з 28.02.2022р. мобілізувався до лав ЗСУ, оскільки не міг стояти осторонь. Потрапив до бойової частини — 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади, де брав участь у звільненні Херсонщини. Після цього був перекинутий на один із найважчих напрямків, а саме Кремінський ліс, де отримав серйозну травму руки. Майже рік проходив реабілітацію. Незважаючи на травму і тривалу реабілітацію, він прагнув якомога швидше повернутися у стрій. Через поранення не зміг повернутися до своєї частини, але від служби на передовій не відмовився. Згодом потрапив до інженерно-саперного батальйону 33-го окремого інженерного полку ДШВ, де проходив подальшу службу.
Також брав участь у Курській операції, де під обстрілами дронів та мінометів виконував бойові завдання, надавав фізичну та медичну допомогу побратимам, яким врятував життя. Під час евакуації разом із групою зустрів та вивіз інших поранених військовослужбовців.
Завдяки його роботі вдалося стримати багато ворожих проривів і атак, що допомогло врятувати і захистити наших військових. Під час виконання обов'язків натрапили на ДРГ, яку успішно зупинили спільно силами. инили їх.
Під ворожим вогнем проводив евакуацію тяжкопораненого побратима та загиблого, де внаслідок мінно-вибухового удару отримали травми різного ступеня важкості.
На цьому його подвиги не закінчуються. Під час вогневого ураження мінами та за інших ризиків він не залишив пораненого товариша, який впав у воронку від КАБа на відкритій місцевості, де було важко сховатися. Замість того, щоб продовжити рух в укриття, він успішно витягнув напарника і перемістив у безпечне місце.
Він не знав слова "небезпечно", чим надихав решту особового складу своєю відвагою та мужністю.
На одному із завдань, де виступив добровольцем, здійснив розмінування мосту, який був замінований ворогом для подальшого зриву наступу. В умовах обмеженої видимості та під загрозою ворожих атак успішно виконав задачу. Є ще багато подвигів, які він здійснив за своє життя і які тут не були описані. Зі слів побратимів дізнався, що він був тією людиною, яка не кине своїх, навіть якщо сам міг потрапити в оточення. Він дійсно був тією людиною, на яку можна було покластися і не боятися, що він підведе в критичній ситуації.
За свою немалу службу Україні та її народу був удостоєний декількох державних нагород, а саме: орденів "За мужність" ІІ та ІІІ ступенів, "Золотий хрест" та відзнаки Президента України "За оборону України".

19 листопада 2025 року під час виконання чергового бойового завдання він загинув від удару ворожого дрона в селищі Хотінь Сумської області.
За його заслуги прошу присвоїти головному сержанту Лозінському Павлу Володимировичу з позивним "Кучерявий" звання "Герой України" (посмертно).

Прошу всіх небайдужих приєднатися і підписати цю петицію, за людину яка прожила свої 27 років із гідністю і віддала своє життя за наш суверенітет.
Вічна пам'ять герою! Герої не вмирають, поки ми їх пам'ятаємо! Слава Україні!