Присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю навіднику 79-ї ДШБр Дячку Олександру Вікторовичу 04.04.1987-02.09.2024. За особисту мужність, героїзм, самопожертву та відданість Україні та її народу, під час захисту їх незалежності й територіальної цілісності.

Шановний Пане Президенте!
Я Дячок Сергій Іванович, рідний брат військовослужбовця що віддав найдорожче- своє життя,
Звертаємося до Вас із проханням розглянути петицію та присвоїти найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно) — мужньому захиснику нашої Батьківщини, десантнику та навіднику 1-ї роти 1-го взводу 1-го батальйону 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади Дячку Олександру Вікторовичу (04.04.1987 року народження), який на фронті отримав позивний «Тихий».
Олександр народився в селі Тростянець Ямпільського району, Вінницької області. Його життєвий шлях змалечку був сповнений випробувань: батька не було від народження, а у 2008 році пішла з життя мати, яка самотужки виховувала чотирьох дітей. Попри всі труднощі, Олександр виріс чесною, працьовитою та надзвичайно скромною людиною. Він завжди був тихим, розважливим і спокійним — саме за ці риси характеру на війні побратими дали йому позивний «Тихий».
У червні 2024 року Олександр був мобілізований Обухівським РТЦК та СП. Отримавши бойову повістку з датою відправки на 18.06.2024 року, він насамперед приїхав у рідне село, щоб побачитися з найріднішими — своїми братами та сестрою. Коли старший брат Сергій вкотре розмовляв із ним про цей важкий вибір, Олександр спокійно та твердо відповів: «Я так захотів, я так вирішив...». Тоді ніхто з рідних навіть не міг уявити, що це буде остання неділя, проведена разом із братом. Цей короткий час прощання назавжди залишиться у їхніх серцях, залишаючи невимовний біль від того, що Олександра не встигли дообіймати та сказати все те, що було на душі.
Військову підготовку Олександр проходив у 199-му навчальному центру Десантно-штурмових військ (в/ч А2900), де показав високий рівень підготовки та витривалість. Одразу після цього у складі легендарної 79-ї ДШБр він вирушив на один із найгарячіших напрямків фронту — Покровський напрямок.
Під час свого чергового виходу на складне бойове завдання під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в районах проведення зазначених заходів, в районі села Костянтинівка Донецької області, Олександр («Тихий») разом із побратимом о 22:35 потрапив під щільний, масований обстріл ворожої артилерії та FPV-дронів. Вони тримали позицію до останнього. Олександр дістав важке поранення, але продовжував боротися — на його лівій нозі було виявлено накладений турнікет. Він до останнього подиху залишався вірним присязі та своїй рідній землі.
Внаслідок того запеклого бою зв'язок із воїнами було втрачено. Тривалий час Олександр офіційно вважався зниклим безвісти. Рідні до останнього надіялися що Олександр живий, але 25.08.2026 до Сергія зателефонував слідчий та повідомив гірку новину про підтвердження ДНК тесту. Лише у серпні 2026 року тіло Героя вдалося повернути додому. Назавжди 37-річний захисник повернувся на щиті й був похований 31 серпня 2026 року в рідному селі, де тепер спочиває назавжди поряд зі своєю матусею.
Те, як зустрічали нашого Сашка на рідній землі, розривало душу. У селі Клембівка люди навколішках зустріли траурний кортеж під тужливі звуки «Плине кача». А в рідному Тростянці живим коридором шани вийшли абсолютно всі мешканці села, щоб провести свого захисника в останню дорогу. Рідні Олександра щиро вдячні кожному, хто прийшов вклонитися воїну.
У Олександра не залишилося власної родини. Найближчими людьми, які сьогодні тримають пам'ять про нього, є його рідна сестра та двоє братів. Його подвиг — це прояв найвищої жертовності та незламності духу десантника.
Пане Президенте, від імені родини, побратимів та односельців просимо Вас підтримати це звернення та присвоїти Дячку Олександру Вікторовичу почесне звання Героя України (посмертно). Наша родина просить гідно вшанувати пам'ять про нашого Олександра.
Вічна пам'ять і слава Герою!
Низький уклін захиснику! Слава Україні!